Говорячи про значення єдностi та небезпеку роздiлень, Його Високопреосвященство закликав проявляти духовну пильнiсть, а також мудрiсть до всiх, хто через простодушнiсть захопився «лестощами та красномовством» нових учень.
«Допоки єднiсть дотримується в тiлi Церкви, як учать святi отцi, доти диявол не може мати до неї доступу; але вiд роздiлення походить спокуса. Поки Церква єдина, ворог роду людського безсилий проти Неї. Єднiсть вiрян – це та стiна, об яку розбиваються всi його хитрощi. І тому саме сюди, в це найуразливiше i найдорожче мiсце, вiн спрямовує головний удар», – пояснив Владик.
Звертаючи особливу увагу на те, що «диявол б'є не по частковостям, а туди, де руйнується вся будiвля одразу: в любов i однодумство мiж чадами Церкви», Архiпастир закликав до активної духовної пильностi та уваги, а не до пасивної обережностi.
«Сьогоднi, коли ми бачимо багато розколiв, безладдя, взаємних звинувачень навiть серед тих, хто сповiдує одну вiру, – промовив Його Високопреосвященство – збереження єдностi стає для нас священною заповiддю, за невиконання якої ми дамо вiдповiдь. При цьому важливо пам’ятати, що i розкольники, i єретики, i сектанти теж часто говорять про «єднiсть» – тiльки на своїх умовах. Справжня ж єднiсть будується не на людських бажаннях, симпатiях, групових iнтересах чи чиїхось особистих думках, а на вченнi, яке було прийняте вiд апостолiв.
Основою єдностi є не те, що комусь зараз здається зручним, сучасним або спiвзвучним настроям бiльшостi, а те передання, той канонiчний i вiроучний порядок, який Церква прийняла вiд апостолiв i зберiгає незмiнним».
Захоплюючись «лестощами та красномовством» нових учень, вiруюча людина, за словами Владик, не просто помиляється, вона, окрiм своєї волi, починає дiяти проти Церкви.
«Спокусники завжди дiють м’яко, улесливо, «на язицi – дружба, а на серцi – пiдступ», як зазначає блаженний Феофiлакт Болгарський. Саме тому бiльшiсть може помилятися: не зi злої намiри, а тому що добре, довiрливе серце легше обманути красномовством. Мiрилом iстини залишається не чисельна перевага, а вiрнiсть апостольському вченню, соборному розуму Церкви, вираженому в Її канонах, догматах, святоотецькому переданнi, а не миттєвим настроям, хоча б i багатьма пiдтриманим, – сказав Архiпастир.
Говорячи про тих, хто помиляється через незнання, Його Високопреосвященство закликав терпляче, нiжно та мудро їм допомогти, врозумити, привести до iстини з любов'ю.
«Якщо ж людина свiдомо, навмисно сiє роздiлення, знаючи, що творить, – застерiг Владик, – з такою сперечатися марно i навiть шкiдливо: вона буде не шукати iстину, а роздмухувати суперечку. Вiд такої потрiбно саме ухилятись – не давати їй доступу до свого серця, не вступати в нескiнченнi суперечки, не дозволяти втягнути себе в «западню».
Завершуючи проповiдь, Запорiзький митрополит побажав своїм духовним чадам
«пильно зберiгати єднiсть Церкви – не на пiску людських думок i нахилiв, а на каменi апостольського вчення i церковних канонiв».