«Нехай у нашому немiчному, розпорошеному, спокушуваному життi Господь знаходить для Себе знаряддя – мале, недосконале, але щире»

02 липня 2026 року, в день пам'ятi святителя Іоанна (Максимовича) Шанхайського i Сан-Франциського, чудотворця, Високопреосвященний Лука, митрополит Запорiзький i Мелiтопольський, звершив Божественну лiтургiю i звернувся з проповiддю про змiцнення духовного зв'язку зi святими та наслiдування їхнього молитовного досвiду
Пресслужба Запорiзької єпархiї УПЦ
02 липня 2026

Вiтаючи зi святом, Його Високопреосвященство побажав частiше звертатися до молитовного досвiду святих, щоб, бачачи їх смирення, покiрнiсть волi Божiй i життя за вiрою, самим ставати сосудами благодатi Божої.

«Прославляємий нами сьогоднi праведник, – сказав Його Високопреосвященство, – є найпереконливiшим прикладом того, яким має бути життя людини, яка бажає отримати вiд Бога велику нагороду. І зовсiм не випадково саме в цей день ми чуємо слова апостола Павла: «Я не смiю нiчого говорити, крiм того, що Сам Бог через мене здiйснює в покореннi язичникiв вiрi, словом i дiлом». Цi слова – не просто скромнiсть великого проповiдника. Це сповiдання найглибшої духовної iстини, живим втiленням якої було, зокрема, i служiння святителя Іоанна Шанхайського».

За словами Владики, якщо й мусить сучасний християнин через щось переживати i сумувати, то це лише тому, що не змiг за вiдпущений йому на землi час послужити цiй iстинi i по-справжньому повернутися до Бога.

«Життя апостола Павла, як i життя святителя Іоанна, є свiдченням того, що все сказане i зроблене належить Боговi. Все це здiйснює Христос, все здiйснює Дух Святий. Преподобний Силуан Афонський питав у одного духовника: що говорять досконалi християни? І вiдповiдь була такою: досконалi говорять тiльки те, що вiдкрив їм Святий Дух. Як би менi хотiлося, щоб все зроблене i сказане нами, було результатом дiї в нас Божої благодатi. Лише для цього ми повиннi укрiпляти живий духовний зв'язок з Богом, щоб за Його молитвами, через наше смирення, покiрнiсть Його волi i нашу вiру, Вiн мiг дарувати нам все те, що дарував святим», – сказав Архiпастир.

Говорячи про сучаснi виклики i уроки, якi має винести з них християнин, Його Високопреосвященство закликав вчитися у святих благоговiйного ставлення до Бога.

«Апостол, як пояснює святитель Феофан Затворник, не смiв говорити нiчого свого – не з фальшивої скромностi, а з благоговiння перед Богом, Який є Істиною. Але вiн не смiв i умовчати про дiла Божi, бо мовчання також було б брехнею – привласненням собi того, що належить Христу. Так i ми, якщо хочемо стати голосом Божим для тих, хто поруч з нами, потрiбно засвоїти перший урок: iстинний голос Божий народжується не з самоствердження i не з самоприниження, а з чесного, благоговiйного визнання – це не моє, це Господнє», – пiдкреслив Владика.

Повна покiрнiсть волi Божiй, як зазначив далi Архiпастир, є шлях, яким йшов святитель Іоанн i повинен йти кожен християнин.

«Щоб Господь вiдкривав нам Свою волю потрiбна перш за все постiйна, неленостна молитва, та внутрiшня бесiда з Богом, без якої душа глухне i перестає розрiзняти Його голос серед безлiчi чужих голосiв. Святитель Іоанн молився ночами не тому, що шукав особливих одкровень, а тому, що сама молитва була повiтрям його життя, i в цьому постiйному молитовному станi народжувалася чутливiсть до Божої волi. А ще слухнянiсть. Але не слiпа, а синiвська, та сама, з якою апостол Павло то йшов, куди не збирався, то залишався там, звiдки хотiв пiти, довiряючи Духу святому бiльше, нiж власним розрахункам i планам», – сказав Його Високопреосвященство.

На завершення Владика побажав вчитися у святителя Іоанна «дiєвiй покiрностi i тверезiй довiрi Боговi, поєднанiй з готовнiстю трудитися, говорити i йти туди, куди Вiн кличе», щоб ставати знаряддям в руках Божих – нехай малим, нехай недосконалим, але щирим.
 

Пресслужба Запорiзької єпархiї УПЦ
Останнє