Автор: Високопреосвященніший Лука, митрополит Запорізький і Мелітопольський
Святий апостол Андрiй Первозванний займає особливе мiсце в iсторiї Православної Церкви. Його мiсiонерська праця охопила багато земель, а церковне передання пов'язує його iм'я також з початком християнської iсторiї Русi.
Згiдно з давнiм лiтописним свiдченням, що збереглося в «Повiстi временних лiт», апостол Андрiй, подорожуючи по пiвнiчному Причорномор'ю i пiднiмаючись по Днiпру, досяг мiсцевостi, де згодом виник Київ. Побачивши київськi гори, вiн звернувся до своїх учнiв зi знаменитими словами: «Бачите цi гори? Яко на цих горах воссiяє благодать Божа; iмати велике мiсто бути, i церкви численнi Бог збудувати». Пiсля цього апостол поставив хрест i благословив це мiсце.
Для церковної свiдомостi це подiя має особливе значення. Тут мова йде не просто про вiдвiдання певної територiї одним iз апостолiв. У лiтописному оповiданнi Київськi гори стають мiсцем пророчого благословення майбутньої християнської Русi. Саме тут вперше прозвучало апостольське свiдчення про майбутнє поширення православної вiри на наших землях.
Через столiття це пророцтво виконалося. Київ став духовним центром Русi, мiсцем Хрещення народу, колискою православної цивiлiзацiї схiдних слов'ян. Тому апостол Андрiй по праву шанується як небесний покровитель i первопросвiтник землi Руської.
Тiльки згадкою в “Повiстi временних лiт” церковна пам'ять не обмежується. Оповiдь про благословення Київських гiр була сприйнята всiєю наступною давньоруською традицiєю i увiйшла в численнi пам'ятки церковної писемностi. Вiн зустрiчається в Никонiвському лiтописi XVI столiття, рiзних хронографах та iсторичних збiрках. Незважаючи на це ряд iсторикiв по-рiзному ставляться до цих згадок i пiддають їх сумнiву.
Особливо важливо, що це передання нiколи не сприймалося як випадковий лiтературний сюжет. Протягом столiть воно зберiгалося церковною свiдомiстю як частина духовної iсторiї нашої Церкви, i це є для нас бiльш важливим.
Святий апостол Андрiй Первозванний займає особливе мiсце в духовнiй iсторiї багатьох православних народiв. Церковне Передання свiдчить, що вiн проповiдував Євангелiє в рiзних землях, залишаючи пiсля себе як заснованi церковнi громади, так i благословення майбутнiм поколiнням християн. З iм'ям апостола Андрiя пов'язане апостольське наступництво Вiзантiйської Церкви через поставлення ним святого Стаха першим єпископом Вiзантiю, що згодом стало пiдставою особливого шанування Первозванного в Константинопольському Патрiархатi.
Разом з тим давнє передання зберiгає пам'ять про подорож апостола Андрiя по Кавказу, пiвнiчному Причорномор'ю i по Днiпровському шляху до Великого Новгорода i пiвнiчних країн. Згiдно з цим переданням, апостол досяг Київських гiр, благословив їх i передбачив, що на цьому мiсцi воссiяє благодать Божа i виникне велике християнське мiсто. Тому для Церкви Київської Русi святий Андрiй є не тiльки одним з найближчих учнiв Христових, але й благовiстником майбутнього Хрещення Русi, духовним покровителем наших земель i свiдком їхнього майбутнього християнського покликаннях, сполучною ланкою мiж православними народами.
Цi два вимiри апостольської спадщини не протиставляються один одному. Одне нагадує про неперервнiсть церковного наступництва, iнше – про мiсiонерське служiння i благословення народiв, яким судилося прийняти свiтло Христової вiри, при цьому не принижуючи достоїнств одного чи iншого. Тому пам'ять святого апостола Андрiя Первозванного є загальним надбанням Православної Церкви i свiдоцтвом того, що апостольське благовiстя покликано не роздiляти, а об'єднувати людей у Христi.
Для нашої церковної традицiї особливо дорого спогад про Днiпровський шлях апостола Андрiя i його пророче благословення Київських гiр. Через це передання ми усвiдомлюємо свою духовну зв'язок з Первозваним учнем Спасителя, а через нього братську єднiсть з усiма тими, хто ним був приведений до Христа, i бачимо в ньому небесного покровителя багатонацiональної слов'янської родини, вiрностi, християнської єдностi i наступностi поколiнь, якi складають основу життя народу i Церкви.
Таким чином, мова йде не про окремий лiтописний епiзод, а про багатовiкову церковну традицiю, глибоко вкорiнену в духовнiй пам'ятi православного народу.
Не менш важливим свiдченням є православне богослужiння. У церковних пiснеспiвах святий апостол Андрiй славиться як ревний учень Христовий, проповiдник Євангелiя i просвiтитель багатьох народiв.
Руська церковна традицiя протягом столiть особливо пiдкреслювала його зв'язок з нашою землею. В акафiстах, проповiдях i богослужбових текстах апостол називається “першим благовiстителем Руської землi”, “просвiтителем наших меж”, “насадителем Хреста Христового на Київських горах”. Цi найменування вiдображають не полiтичну iдею, а духовне розумiння iсторiї Церкви. Апостол Андрiй сприймається як той, хто перший благословив землi майбутньої Русi i предвозвiстив поширення в них християнської вiри.
При цьому церковна свiдомiсть чiтко розрiзняє два взаємопов'язанi подiї:
• апостольське благословення Руської землi;
• iсторичне Хрещення Русi святим рiвноапостольним князем Володимиром.
Вони не протиставляються один одному, а формують єдиний ланцюжок Божого Промислу. Апостол Андрiй пророчо вказує на майбутнє торжество християнства. Свята рiвноапостольна княгиня Ольга готує народ до прийняття вiри. Святий рiвноапостольний князь Володимир здiйснює Хрещення народу. Тому спогад благословення Київських гiр є спогадом самого першого ланцюга в iсторiї християнiзацiї Руської землi.
Наразi основна лiтургiчна пам'ять святого апостола Андрiя здiйснюється 30 листопада (13 грудня), у день його мученицької смертi.
Крiм того, Православна Церква згадує його i 30 червня (13 липня) у Соборi славних i всехвальних Дванадцяти апостолiв.
Однак жодне з цих святкувань спецiально не присвячене подiї благословення Київських гiр.
Конкретних календарних вказiвок у вiдомих текстах про цi подiї немає. Тим не менше дослiдники намагалися непрямо визначити можливий час року: Апостол рухався по Днiпру на пiвнiч до земель майбутнього Новгорода. Подорож по рiках було найбiльш зручним у перiод навiгацiї — з пiзньої весни до ранньої осенi.
У лiтописному оповiданнi немає згадок про лiд, холод або зимовi труднощi, що робить зиму малоймовiрною. Якщо розглядати питання у зв'язку з пiдґрунтям Києва, то символiчно благословення київських гiр частiше зв'язують з теплим часом року — весною чи лiтом, хоча це залишається лише припущенням, а не текстуально зафiксованим фактом.
В текстах лiтописiв Апостол пiсля київських гiр вирушає далi на новгородськi землi, а потiм до вiкiнгiв, що також краще вiдповiдає навiгацiйному сезону на рiках Схiдної Європи, тобто перiоду приблизно з травня по вересень. Тому серед можливих варiантiв найбiльш ймовiрнi кiнець весни, лiто або початок осенi.
У цьому контекстi Запорiзька єпархiя має особливу духовно-iсторичну зв'язок з давнiм переданням про апостольське благовiстя в землях Приднiпров'я.
Ім'я святого апостола Андрiя має для Запорiзької єпархiї особливе значення також тому, що кафедральний собор мiста Запорiжжi освячено в честь Первозванного Апостола. Це пiдкреслює особливе мiсце святого апостола в духовному життi єпархiї i робить його шанування важливою частиною церковної iдентичности Запорiзького краю.
Мiж тим значення цього святого i подiї для нашої Церкви порiвнянне зi значенням багатьох святих i подiй, якi вже мають власнi днi церковного спогаду.
Окреме спогад благословення Київських гiр дозволило б пiдкреслити апостольськi витоки Православ'я в нашому народi i нагадати про духовнi основи нашої церковної iсторiї.
Запропоноване спогад повнiстю вiдповiдає духу православної богослужбової традицiї. Церква здавна встановлює свята не тiльки на честь самих святих, але й на честь окремих подiй, пов'язаних з їхнiм життям i служiнням (свята обретiння i перенесення мощей святих, спогади чудес i освячення храмiв; свята, присвяченi окремим подiям церковної iсторiї). Наприклад, є кiлька дат святкування апостола Андрiя в Грецiї найближча недiля до 26 вересня (повернення чесної глави Апостола в Патри) i до 21 сiчня (повернення хреста, на якому був розп'ятий Апостол в Патри), аналогiчно i на честь святителя Спиридона Трiмiфунтського в грецькiй традицiї.
Апостол Андрiй Первозванний — один з найбiльш «нацiонально привласнених» апостолiв у свiтi, i в кiлькох країнах його шанування виходить далеко за межi звичайного церковного свята.
День св. Андрiя (30 листопада) — офiцiйний нацiональний день Шотландiї. У 2006 роцi шотландський парламент оголосив його офiцiйним банкiвським вихiдним днем. За законом всi будiвлi в Шотландiї зобов'язанi вивiшувати нацiональний прапор iз зображенням Андрiївського хреста — Селтiра. Цiкаво, що, як i у випадку з Грузiєю, за думкою iсторикiв, апостол особисто нiколи не бував у Шотландiї — зв'язок вибудований через передання про нього.
А в Румунiї день св. Андрiя є нацiональним святом з 2015 року. Св. Андрiй вважається покровителем Румунiї та Румунської Православної Церкви. Свято вiдзначається 30 листопада i супроводжується багатими народними традицiями.
Як нацiональний день незалежностi день св. Андрiя вiдзначає Барбадос. Андрiївський хрест присутнiй у державному гербi країни.
Таким чином, встановлення особливої пам'ятi благословення Київських гiр не є чимось незвичайним для православної традицiї, а повнiстю вiдповiдає її iсторичнiй практицi.
Особливий iнтерес для нас становить дата 13 липня. У цей день вже вiдзначається Собор дванадцяти апостолiв, в якому згадується i святий апостол Андрiй Первозванний. Запропонована дата не вводить у календар нового апостольського свята, а дозволяє наповнити вже iснуючий день особливим змiстом, пов'язаним з iсторiєю нашої Церкви.
Крiм того, середина липня знаходиться у безпосереднiй близькостi до днiв пам'ятi святої рiвноапостольної княгинi Ольги i святого рiвноапостольного князя Володимира, а також до святкування Хрещення Русi.
Виникає глибокий духовний зв'язок мiж початком i виконанням апостольського пророцтва: вiд благословення Київських гiр до Хрещення Русi.
Існує й важливий прецедент у православному свiтi. Унiкальна грузинська традицiя — найближчий аналог шотландської i румунської, але з однiєю особливiстю: церковна традицiя Грузiї розглядає апостола Андрiя як першого проповiдника християнства на територiї Грузiї i як засновника Грузинської церкви. Нi в однiй iншiй країнi немає державного-церковного свята, присвяченого саме моменту приходу апостола Андрiя на їх землю. Це принципово iнший тип шанування. На прохання Грузинської Церкви Парламент Грузiї оголосив 12 травня державним вихiдним днем як свято прибуття святого апостола Андрiя Первозванного в Грузiю. Це свято вiдзначається з 2003 року. Це окреме, додаткове свято, пов'язане саме з входом апостола в країну, а не просто перенос або варiант загального дня пам’ятi (30 листопада / 13 грудня), свято самого факту приходу християнства в країну, що робить його особливо значимим i дiйсно унiкальним за своїм змiстом серед всiх традицiй шанування цього апостола. Це суто грузинське свято, аналогiв якому в iнших країнах, куди шанують св. Андрiя, немає, що робить грузинську традицiю дiйсно особливою — апостол сприймається не просто як небесний покровитель, а як iсторично прийшовший засновник мiсцевої Церкви, i цей прихiд увiчнений окремою датою в календарi.
Таким чином, сама практика особливого церковного спогаду мiсiонерського вiдвiдування апостолом конкретної країни вже iснує в православнiй традицiї i отримала суспiльно-церковне визнання.
Духовне значення свята
Сучасне суспiльство переживає кризу iсторичної пам'ятi i духовної наступностi.
На цьому фонi особливе спогад благословення Київських гiр могло б стати днем: подяки Богу за апостольське благословення нашої землi, молитви про збереження православної єдностi, осмислення духовних витокiв нашої Церкви, змiцнення зв'язку мiж сучасними поколiннями та апостольським переданням.
Таке свято нагадувало б вiруючим, що iсторiя Православ'я на Русi почалася не тiльки з Хрещення у водах Днiпра, але i з апостольського слова, яке прозвучало на київських пагорбах задовго до цiєї великої подiї.
Встановлення щорiчного церковного спогаду благословення Київських гiр святим апостолом Андрiєм Первозванним 13 липня стало б важливим свiдченням наступностi нашої Церкви з апостольською епохою.
Цей день не замiнює iснуюче святкування пам'ятi апостола Андрiя 13 грудня i не дублює його. Навпаки, вiн звертає увагу на особливу подiю, що має виняткове значення для iсторiї Православ'я на Русi.
Спогадуючи апостольське благословення Київських гiр, Церква буде свiдчити про свої глибокi духовнi коренi i про те, що iсторiя християнства на нашiй землi почалася з благодатного пророцтва одного з найближчих учнiв Господа Ісуса Христа — святого апостола Андрiя Первозванного.