Ця перша Божественна лiтургiя стала для всiх нас моментом глибокої скорботи та надiї. Помолитися на яку зiбралося духовенство благочинiє. Незважаючи на рани, завданi будiвлi, i невилiковний бiль у наших серцях, храм знов став мiсцем утiхи. Ми вiримо, що душi новопреставлених зараз перебувають там, де немає «нi хвороби, нi печалi, нi зiтхання».
Особливою втiхою для вiруючих була присутнiсть на службi святинi — образа великомученика Георгiя, в який вмонтований мощевик iз часточкою його кiстки.
«Справжня християнська мужнiсть народжується не з людської сили чи вiдваги, а з глибокого смирення i визнання власної немочi, немочi в якiй зараз перебуваємо всi ми, наш улюблений храм. Вона дозволяє силi Божiй дiяти, перетворюючи страждання в радiсть, а смерть — у торжество любовi, яке i робить людину непереможною. Вiдслужена лiтургiя — це наше загальне свiдчення того, що життя сильнiше смертi, а вiра вища будь-якого руйнування.» — зазначив у своїй проповiдi iєрей Григорiй Омелюсик.
Дякуємо всiм тим, хто вiдразу пiсля обстрiлу, не чекаючи закликiв, прийшов сюди з вiдрами та вiниками. Ви виносили уламки скла разом з уламками власного болю, крок за кроком повертаючи дому Божому його гiднiсть.
Дякуємо тим, хто допомагав мовчки: хто перевiв кошти, хто перебуваючи далеко, встав на молитву за тих, чиє горе було нестерпним. Вашими руками Господь вiдновлює цей храм.
Ця служба була складною. Голос тремтiв, а вiвтарi здавалося, що загиблi стоять поруч з нами. Але саме в цiй єдностi живих i вiдiйшлих до Бога ми здобули надiю. Дякуємо вам за вiру, яка виявилася мiцнiшою бетону та сталi. Ми вистояли. І сьогоднi, завдяки вашiй любовi та працям, у нашому храмi знову лунає молитва.
Слава Богу за все, i вiчна пам'ять нашим невинно убiєнним близьким.