Духовенство Запорiзької єпархiї виступило з iнiцiативою встановлення особливого церковного спогаду апостольського благословення Київських земель, про що була стаття митрополита Луки. У зв'язку з цим були запрошенi архiєреї, на територiї єпархiй яких протiкає Днiпро (Херсонська, Криворiзька, Днiпропетровська, Днiпродзержинська, Кременчуцька, Черкаська, Бориспiльська). На запрошення вiдгукнулися тiльки митрополити Антонiй Бориспiльський i Феодосiй Черкаський.
По завершеннi проповiдi владика Антонiй привiтав Правлячого Архиєрея Запорiзької єпархiї з ювiлеєм, i зокрема сказав:
«З днем народження Вас, дорогий Владико. Господь дарував вам 55 рокiв життя. Як зазвичай у життi кажуть, такiй свiтськiй, мирськiй, Господь поставив Вам оцiнки, i оцiнки вiдмiннi. Коли дивишся на вашу бiографiю, то по-справжньому усвiдомлюєш, що служiння священика i єпископа не тiльки наше бажання, а скорiше всього i найголовнiше, це поклик Божий. На цей поклик потрiбно вiдповiсти своїм завзяттям. У 28 рокiв, у такому юному вiцi, Ви розпочали шлях пастирського служiння. І на всьому цьому шляху Господь благословляв Вас на рiзнi послухи, i Ви нiколи не плили за течiєю, Ви завжди рвалися вперед. Будучи за характером енергiйним, дуже талановитим, Ви нiчого не зберiгали для свого якогось земного благополуччя. Ви все вiддавали служiнню Церквi Христовiй. Бути апостолом, єпископом, по-справжньому важко. Це не просто носити гарний архiєрейський одяг, а вiдповiдально ставитися до свого покликання. Завжди казати правду, навiть коли її не хочуть чути. І цей подвиг Ви взяли на себе. Саме тому люди Вам довiряють, люблять i шанують Вас. А це велика цiннiсть у наш час. І я вдячний Богу, що вже протягом багатьох рокiв дружу з вами. І ми один одного пiдтримуємо в усiх наших служiннях. І дай Бог, щоб ця дружба тривала. І нехай Господь, Котрому Ви служите, поповнював вашi сили, вашi людськi сили, яких не вистачає по-справжньому, коли берешся за таке служiння. Ми всi це розумiємо. Адже говорити правду, єдину правду, завжди було складно i завжди було ризиковано. Це завжди було невгодно. Але якщо людина дiє i говорить по совiстi, оскiльки не може мовчати, вона таким чином уподiбнюється апостолу Павлу, котрий казав: «Менi не важливо, що говорять про мене люди, я сам про себе нiчого не можу свiдчити. Для мене дуже важливо i найголовнiше, як про мене судить Бог». Ось це, мабуть, у нашому життi найголовнiше. Жити не для того, щоб комусь сподобатися, а для того, щоб Бог, бачачи наше серце, поповнював нашi людськi недолiки i давав все необхiдне для того, щоб вся паства, котра вам доручена, обов’язково дiйшла до пристанi вiчного спасiння».
Запорiзький Архиєрей тепло подякував Владицi Антонiю за добрi слова, сказанi на його адресу, i у свою чергу сказав:
«У сьогоднiшнiй день, дорогi Владики, ми свiдчимо про наше єднання, про єднiсть нашої Церкви, яка бере початок з Апостола Андрiя. Але хто я без духовенства, що я можу без своєї пастви? Тому, менi б хотiлося ще раз подякувати отцям за те, що ми дiйсно разом з вами несемо цей хрест, який поклав на нас Господь. Несемо в цей свiт Слово Боже. Наскiльки це важко, особливо зараз, коли звiдусiль звучать брехня i наклепи на адресу нашої Матерi-Церкви. Я також хочу сказати й слова подяки мирянам, усiм тим, хто не побоявся в сьогоднiшнiй день приїхати до нашого багатостраждального храму. Ви тут, дорогi мої, i ви свiдчите про свою любов до апостола Андрiя Первозванного».
Потiм Владика Лука сердечно подякував монахиням на чолi з м. Рахiль, якi доставили для поклонiння з Рiвненської єпархiї Чудотворну iкону Богородицi «Вiдчайдушних єдина Надiя», додавши при цьому, що сьогоднi Сама Цариця Небесна молиться разом з нами.
«Для нас сьогоднi, – сказав Запорiзький митрополит, – є ще одна особлива милiсть Божа, Сама Цариця Небесна молиться разом з нами. Кожен з нас у своєму життi впадає у вiдчай, кожен з нас зневiрюється i кожен прибiгає до заступництва Матерi Божої, Яка нiкого не залишає без Своєї любовi i захисту. У сьогоднiшнiй день ми всi свiдчимо про наше єднання, про те, що всi ми єдинi у Христi. Ми всi, народ Божий, архiєреї, священники, ми всi покликанi свiдчити про Христа, чим ми й намагаємося займатися на нашiй богосхороннiй Запорiзькiй землi. Дорогi Владики, у день пам'ятi апостола Андрiя, прошу, щоб Господь за його молитвами давав вам мiцностi i мужностi не боятися йти по шляху, котрий вам вкаже Господь».
На молитовну пам'ять Владика Антонiй вручив ювiляру панагiю i побажав, щоб Матiр Божа завжди покривала Своїм омофором i захищала вiд усiх ворогiв, видимих i невидимих.