Велич скоєного подвигу святих, яких ми сьогоднi вшановуємо, як особливо вiдзначив Владика, полягає не в тому, що вони зцiлювали людей i за це не брали грошей, а в тому, що свiй дар, безоплатно отриманий вiд Бога, вони не лише зумiли зберегти, але й розвинути його завдяки силi молитви i любовi до ближнього.
«Святi Косма i Дамiан, – сказав Його Високопреосвященство, – приклад того, яким має бути кожен член Тiла Христового. Адже Церква – це не зiбрання однодумцiв, не громадське об'єднання, а саме тiло – живе, цiлiсне, де кожен член пов'язаний з iншими не за договором, а за самою природою свого життя. Бути членом Тiла Христового – означає бути живою, дiючою частиною цього органiзму, через яку тече одна i та ж благодать Святого Духа. Так, дари рiзнi: хтось апостол, хтось пророк, хтось учитель, хтось лiкар, комусь дано слово мудростi, комусь – дар зцiлень, але Дух один i той же, i цiль одна: творення любовi».
«Будь-який дар вiд Бога, – пiдкреслив Архiпастир, – означає, що вiн повинен служити Богу та людям. Не можна допустити, щоб вiн був причиною заздростi одного i джерелом марнославства iншого. Кожен, хто, називаючи себе християнином, живе за законами, чужими Христу: заздрiстю, злобою, роздiленням, гордiстю, вiдрiзає себе вiд єдиного органiзму любовi, уподiбнюючи себе швидше дияволу, нiж Христу».
Згадавши вчення святих отцiв про те, що «членом Тiла Христового людина стає не через зовнiшню належнiсть, а через внутрiшнє засвоєння життя Христового, через позбавлення вiд «грiховного злиття», Владика застерiг вiд небезпеки йти по шляху «помилкової самодостатностi».
«Сьогоднi деякi намагаються приєднатися до Тiла словами, але своїми справами опиняються поза ним. Людина може стояти в храмi, виголошувати молитви, називати себе православним. Але якщо серце його повне заздростi до брата, якщо вiн пiдноситься своїм даром, якщо вiн байдужий до страждання ближнього, – вiн подiбний вiдсiченому пальцю, який зовнi ще тримається на шматочку шкiри, але вже не живиться кров’ю тiла i не вiдчуває його життя. Можна сповiдати правильнi догмати i при цьому бути мертвим членом, тому що членство в Тiлi Христовому вимiрюється не словом, а живою любов'ю, реальним спiвчуттям, реальним носiнням тягарiв один одного, – сказав Архiпастир.
Життя святих братiв, як сказав на завершення Його Високопреосвященство, покликане навчити тому, що «поза любов'ю нiякi дари, нiякi подвиги, нiякi слова не зроблять християнина справжнiм членом Церкви Христової».
«Цiнуйте наше членство в Тiлi Христовому не на словах, а на дiлi. Служiть одне одному, зберiгаючи єднiсть любовi. Не звертайте данi Богом дари – будь то розум, здоров'я, багатство, положення – на служiння власному марнославству. Смиряйтесь, спiвчувайте одне одному i пам'ятайте, що «член вiд частини» не може пiдноситися над цiлим. І головне – постiйно перебувайте в Євхаристiї – тому самому Тiлi i Кровi Христових, якi буквально з'єднують нас в єдиний органiзм i зцiлюють нашу роз'єднанiсть, – побажав Запорiзький Митрополит.