Що ж повинен робити православний бiля могили поминаємого? Почнемо з того, що кладовище — вельми корисне мiсце для душi православної людини. Адже воно нагадує нам про те, що наше життя швидкоплинне i його кiнець, на жаль, може бути раптовим i зовсiм не таким, яким ми його собi уявляємо. А це означає, що справу свого порятунку, покаяння, змiни свого життя, — жодним чином не можна вiдкладати на потiм.
У всiх своїх дiях християнин повинен керуватися вiрою i заповiдями. Знаючи, що душа безсмертна, а Господь заповiдав нам любити ближнiх, вiруючий i до могили покiйного йде не щоб виконати сумний обов'язок, а щоб виявити свою любов у молитвi.
Якщо на кладовищi є церква або каплиця, не зайвим буде спершу зайти в неї, подати записку за покiйного, запалити свiчку. Потiм, прийшовши на мiсце, потрiбно навести порядок, а щоб це було зручно робити, бажано взяти з собою iнструмент i пакети для смiття, пiдiбрати зручний одяг для роботи i мати з собою рукавички.
Не варто приносити з собою i прикрашати могилу штучними квiтами. По-перше, штучнi квiти нiколи не були живими, а саме неминучiсть смертi й символiзують зiрванi живi квiти. А по-друге, матерiали штучних вiночкiв просто забруднюють довкiлля.
Коли турбота про зовнiшнiй вигляд могили закiнчена, потрiбно помолитися. Якщо немає можливостi запросити на кладовище священика, щоб вiн вiдслужив панахиду, то достатньо самостiйно здiйснити лiтiю мирським чином, почитати Псалтир, iншi заупокiйнi молитви. Можна приносити з собою свiчки або лампадки, щоб запалювати їх пiд час звернення до Бога.
Що точно не варто робити на кладовищi, так це влаштовувати поминки, особливо з рясним вживанням спиртних напоїв. Кладовище не мiсце для поминальних обiдiв i, тим бiльше не мiсце пиятики, i «опрокинута» в себе склянка спиртного за «Царство Небесне» — це блюзнiрство i великий грiх.
Досить часто поруч iз дiлянкою, на якiй похований хтось iз близьких, знаходиться занедбана могила зовсiм незнайомої людини. Як правило, такi поховання перебувають без догляду роками. Слiд пам'ятати: догляд за могилою незнайомої людини вважається благим дiлом, виконанням заповiдi любовi до ближнього. Святi отцi пишуть, що це дуже важливо, оскiльки ти здобуваєш ще одного молитовника в оселях Царя Небесного. Вони кажуть, що ця справа бiльш важлива i цiнна, нiж дати копiйку бiдному. Як би там не було, навiть найменша турбота про бездоглядне поховання принесе велику користь. Турбуючись про могилу свого родича, можна придiлити трохи уваги забутiй могилi незнайомої людини, що знаходиться поряд.
Зовсiм нескладно — прийти на кладовище, сказати кiлька теплих слiв про покiйного, випити i закусити, а потiм залишити частину обiду на "гробах". Набагато важче постiйно молитися за померлого i робити добрi справи в його пам'ять — щиро, невимушено, безкорисливо. Але тiльки так, i нiяк iнакше можна допомогти нашим рiдним, якi переступили порiг вiчностi — любов'ю, молитвою, добром. Інакше i на кладовище ходити не варто — все одно користi не буде. Нi на цьому, нi на тому свiтi.