Про жорстокість життя людей часів Старого Заповіту чули всі. Біблійний принцип «око за око, зуб за зуб» був покликаний обмежити надмірну помсту, він забороняв карати сильніше за заподіяну шкоду. А як у ті часи було із соціальною справедливістю? Наведемо кілька прикладів.
Законодавством Старого Заповіту було запроваджено суботній рік та ювілейний рік. Кожного сьомого (суботнього) року всім прощалися борги, навіть якщо їх так і не віддали. А кожен п'ятдесятий (ювілейний) рік потрібно було просто задарма повернути закладену або куплену землю споконвічним власникам. Просто тому, що земля належить Богові (Лев 25:23). Сенс цього законодавства полягав у тому, щоб ніхто не зміг накопичувати власність у якихось необмежених розмірах. До речі, раби цього року отримували волю.
Книги Вихід і Повторення Закону описують ситуацію, коли боржнику нема чого віддати в заставу, крім власного одягу. Позикодавець може взяти таку заставу, але він зобов'язаний віддати боржникові одяг перед настанням ночі. «Якщо дійсно ві́зьмеш у заставу одежу ближнього свого, то вернеш її йому до за́ходу сонця, бо вона — єдине накриття́ його, вона одіж на тіло його; на чому він буде лежати? І станеться, коли буде він кликати до Мене, то почую, бо Я милосердний". (Вих. 22:25-26).
Багато заповідей, що стосуються тварин, виражають принцип: користуйся природою, але не намагайся взяти від неї все. Наприклад, у книзі Повторення Закону описується ситуація, коли людина знайшла гніздо і захотіла взяти собі в їжу і квочку, і її яйця. Бог забороняє це робити: людина може забрати собі пташині яйця, але вона не повинна забирати також птицю (Втор. 22:6–7). Цей припис завершується дивовижними словами: «…щоб було добре тобі, і щоб ти продовжив свої дні».
Новий Завіт, як видається, взагалі ігнорує справедливість і ухиляється від обговорення цієї теми. Ось, наприклад, два брати просять Христа розділити їм спадщину. Звичайно, вони думають, що Христос зробить це справедливо, тому що про Христа йде поголос, що Він людина дуже справедлива. Але Христос відповідає: Хто поставив Мене ділити і судити вас? (Лк 12:14).
Інший приклад – слова Христа: «Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде!» (Мт 23:11) Теза, яка, здавалося б, спростовує справедливість. Адже так справедливо, якщо найбільший отримає більше. А Христос усе перевертає. Виявляється, навпаки, найбільший, сильніший, він не тільки не повинен отримати більше, а він має бути слугою для немічних.
Або притча про працівників у винограднику (Мт 20:1-16). Працівники приходили працювати у різний час. Один працював цілий день, другий півдня, а третій прийшов за годину до оплати. І Господар кожному дає по динарію. Це несправедливо, адже той, хто довше пропрацював, має більше й одержати, але всі отримують однаково. Чому?
Справа в тому, що справедливість зовсім не є християнським ідеалом. Християнський ідеал – це любов. Любов, що вища за справедливість. Любов як жертва, як повне віддання всіх своїх сил на благо ближньому без будь-яких компромісів. Ось до цього ідеалу абсолютної любові закликає Христос.
Преподобний Ісаак Сірін писав: «Ніколи не називай Бога справедливим. Якби Він був справедливий, ти давно був би в пеклі. Покладайся тільки на Його несправедливість, в якій милосердя, любов і прощення».