Так ось свято Купала або ще Іванiв день є не лише розважальним, а й обрядовим зiбранням, в перiод найвищого сонцестояння та присвячене сонячним язичницьким богам, таким як Ярило, Дажбог, Сварог тощо. Головними дiями тут виступають нiчнi масовi купання у водоймах з ритуальним очищенням, стрибки через багаття, залицяння молодi, плетiння вiнкiв i, звiсно ж, ворожiння. Вважається, що в цю нiч стає активною вся нечиста сила, але як це пов'язано з очищенням у водi, нiбито вiд грiхiв — питання?
Пiсля хрещення Русi та прийняття Християнства в 988 роцi Церква почала активно виступати проти всiляких народних вiрувань, язичницьких свят та обрядiв, що по сутi є iдолопоклонством. На нашiй землi, де вже понад 10 столiть сповiдується православна вiра, збудовано сотнi православних храмiв i монастирiв, де прославляється iстинний Бог наш Пресвята Трiйця i божественнi зерна Істини дали численнi плоди — святих праведникiв, мученикiв за Христа… з новою силою проростають бур'яни язичництва. Незважаючи на засудження Церквою, багато народних вiрувань i звичаїв продовжили своє iснування i по сьогоднi, не є винятком i «святкування» Івана Купала. Варто зазначити, що з точки зору всiх християнських конфесiй участь у таких заходах є однозначно iдолопоклонством, а отже важким грiхом. Вiдповiдно, не має нiчого спiльного з Церквою та церковним святом Рiздва Іоанна Хрестителя, про яке сам Іісус Христос сказав, що серед народжених жiнками не було бiльшого, нiж пророк Іоанн Хреститель.
Зазначимо, що Предтеча Господнiй i Хреститель Іоанн проповiдував Сина Божого Іісуса Христа i коли Вiн прийшов у свiт сказав: «ось Агнець Божий, котрий бере на себе грiх свiту» (Ів. 1:29), тобто вiдбирає невидиму смерть i покривало темряви, мудрування плотi (Рим. 8:6), i вiд мертвостi пристрастей збуджує душу, i знову вона удостоїлася бачити своїми розумiвними очима свого Володаря. Ось по-справжньому перша i найбiльша з усiх справ, якими Вiн звершив вiчну справу. Христос душу воскресив вiд вiчної смертi!
Нагадаємо також, що до виконання цього завдання святий Предтеча Господнiй Іоанн готувався, понад двадцять рокiв живучi в дикiй пустелi. Вiн жив один i далеко вiд людей, зi звiрами; вiн носив колючу одежу з повстi i спав на каменях пустелi. Навiщо це було потрiбно? Для того, щоб у невпиннiй молитвi до Бога, у найтяжчому постi, утриманнi й чуваннi здобути сили, подiбнi до сили i духу пророка Іллi. І святий Предтеча Господнiй здобув такi сили — вiн зворушив серця iудеїв своєю проповiддю на берегах Йордану, тим самим пiдготувавши шлях Господу, тим палким закликом до покаяння. Його промова була так могутня, так впливала на серця людськi, що натовпами йшли люди з усiєї Іудеї слухати докоряння Предтечi, каятися та хреститися хрещенням покаяння. Ось сутнiсть церковного свята, у якому прославляється проповiдник i Хреститель Господнiй Іоанн.
Нiчого подiбного в обрядах i символах дня Купала не проповiдується. Може стрибки через багаття або насичення ритуальною їжею? Нi. Запалення багать i стрибки через них засудженi ще 65-м правилом Трулльського собору святої православної Церкви (692 рiк). А може купанням у водi, з якої за повiр'ям виходять бiси? Теж нi. Ну i ворожiння точно не благочестива справа. Немає нiчого корисного для людини та Богу приємного — одне лише злочестя!
Як на все зле i протилежне Богу є причина, то i корисно вказати на неї словами святого мужа пресвiтера Климента Александрiйського: i «причиною беззаконних установлень i неправдивих пророкувань стало невiгластво, яке, ставши для людства винуватцем жахливих лих i в огидних iдолах знайшовши численнi втiлення для демонiв, поставило на тих, хто йде за ним, знак довгої смертi. Оскверненi, вiзьмiть чисту воду розуму, звершiть обмивання, очистiться вiд звичаю краплями iстини: на небо слiд пiднятися чистими. Ти, людино, шукай найзагальнiше — Того, Хто створив тебе; ти, сину, пiзнай найприватнiше — Отця. Ти ще перебуваєш у грiхах, занурений у насолоди? Кому скаже Господь: «Ваше є Царство Небесне»? Воно ваше, якщо тiльки зволите, обравши Бога, увiрувати та слiдувати коротким шляхом, прокладеним проповiддю, почувши яку, нiнивiтяни щирим розкаянням замiнили очiкуване завоювання своєї країни ворогами на прекрасне спасiння» (Настанова до язичникiв, гл. 10).
«Виженемо, виженемо ж забуття iстини! Вiдвiвши вiд очей перешкоджуючу дорозi темряву невiдання, наче iмлу, погляньмо на правдиво сущого Бога, воздамо в Його честь: «Радiй, Свiтло!» Свiтло з небес нам, зануреним у темряву i замкнутим у тiнi смертнiй, засяяло яскравiше сонця, солодше за земне життя. Свiтло це є вiчне життя, i живуть усi, причетнi до нього» (Там же).