Богослужiння звершив протоiєрей Олексiй Растворов спiльно зi священиками Вiльнянського благочиння. На проповiдi настоятель храму розповiв про життєвий шлях священномученика Матфея та iнших святих Запорiзького краю.
«Сьогоднi ми спiваємо вiчну пам’ять усiм тим, хто вiддав своє життя за вiру православну i Вiтчизну нашу, загиблим, у полонi, у в’язницях, на рiзних роботах, вiд холоду i голоду, розстрiляним, у ополонку кинутим, повiшеним, замученим, безвiсти зниклим. Скiльки знищено храмiв, цiнностей, скiльки священикiв загинуло — неможливо перелiчити. Але дух православної вiри перемiг, всi пiшли в вiчнiсть. У сумнi часи ми живемо, але свято пам’ятаємо — З нами Бог! І в усi часи нашого життя намагаємося жити з Богом i за все Йому дякувати», — сказав протоiєрей Олексiй.
Настоятель подякував усiм, хто в цей день прийшов на Божественну лiтургiю. Пiсля служби вiдбулася святкова трапеза.
Священномученик Матфей Олександров служив у церквi святителя Миколая села Верхнiй Рогачин пiд Мелiтополем. Був благочестивим пастирем, чудовим проповiдником. Для кожного в нього знаходилася любов i духовне повчання. До одного священик був абсолютно нетерпимим — до революцiйних настроїв, які проповiдували всезагальне руйнування i войовничий атеїзм. Пiсля жовтневого перевороту отець Матфей з ще бiльшою наполегливiстю закликав до молитви i покаяння. І багато тих, хто вiдiйшов вiд вiри, поверталися в Церкву.
Отця Матфея заарештували 10 грудня 1920 року. В очiкуваннi розстрiлу вiн провiв у Запорiзькiй ЧК майже вiсiм мiсяцiв. І лише пiсля Успiння його ненадовго вiдпустили. 12 грудня 1921 року отця Матфея знову заарештували. Йому ставили у провину «злісну i свiдому контрреволюцiю i антирадянську агiтацiю». Задля уникнення народних заворушень його було поспiшно розстрiляно за постановою губернської трiйки одразу пiсля суду 15 грудня 1921 року.
Священномученика Матфея Олександрова канонiзували разом з iншими сповiдниками i новомучениками Запорiзькими 24 грудня 2003 року.