12 листопада 2025 року, напередоднi дня пам’ятi святого праведного Петра Калнишевського, Високопреосвященнiший Антонiй, Митрополит Бориспiльський та Броварський, i Високопреосвященнiший Лука, Митрополит Запорiзький та Мелiтопольський, очолили Всенiчне бдiння у Свято-Покровському архiєрейському соборi Запорiжжя.
13 листопада Високопреосвященнiший Антонiй, Митрополит Бориспiльський та Броварський, Високопреосвященнiший Лука, Митрополит Запорiзький та Мелiтопольський i Преосвященнiший Антонiй, єпископ Корсунь-Шевченкiвський у спiвслужiннi духовенства Запорiзької єпархiї та гостей звершили Божественну лiтургiю у Свято-Покровському архiєрейському соборi Запорiжжя.
Пiсля читання Євангелiя з проповiддю про значення довiри волi Божiй до вiрян звернувся Владика Антонiй.
Саме через довiру до волi Божої, за його словами, християнин знаходить справжнiй душевний спокiй i внутрiшнiй мир.
«"Хто зможе свою волю вкласти в руки волi Божої, — говорив преподобний Ісаак Сирин, — той не злякається навiть тодi, коли весь свiт зруйнується". Справжня вiра — це не згода з долею, а жива зустрiч людського серця з любов’ю Божою, яка дiє навiть через бiль, випробовування i втрати, — пiдкреслив Владика Антонiй.
Митрополит навiв приклади з житiй святих, показуючи, як прийняття волi Божої перетворює страждання в джерело благодатi.
Говорячи про праведного Петра Калнишевського, Владика пiдкреслив, що його життя — приклад дiяльного християнства. Вiн мав безлiч талантiв, але вмiв спрямовувати їх не для особистої слави, а для творення i служiння людям. Навiть опинившись у Соловецькому засланнi, вiн не роптав, а прийняв страждання як частину Провидiння Божого, знаходячи в темрявi темницi свiтло Христове. У цьому — велич праведного отамана: вiн змiг у скорботi побачити Божу любов. Вiд людини — праця, вiд Бога — результат», — сказав Митрополит Антонiй, пояснюючи, що спасiння здiйснюється в синергiї: Бог дiє в душi, коли людина трудиться, не втрачаючи вiри i надiї.
На завершення Владика нагадав слова святителя Миколая Сербського: «Коли душа людська зможе всiм своїм єством прийняти волю Божу, вона вже недалеко вiд ворiт раю. Адже рай — це воля Божа, прийнята серцем».
Перед богослужiнням вiдбулася урочиста зустрiч чудотворної iкони Божої Матерi «Призри на смирення», яка прибула для молитовного поклонiння в Запорiзьку єпархiю зi столичного монастиря.
На сугубiй єктенiї проголошувалися особливi прохання i молитви про єднiсть святого Православ’я i мир в Українi.
Пiсля заамвонної молитви було звершено славлення праведного Петра Калнишевського.
По закiнченню Божественної лiтургiї вiдбулася урочиста Академiя, пiд час якої архiмандрит Леонiд (Шеремет) коротко розповiв про архiєрейське служiння Митрополита Луки на Сiверщинi та Запорiзькому краю (з виступом можна буде ознайомитися нижче), пiсля якого виступили архiєрейськi хори Покровського собору та дитячий хор. Вони виконали духовнi твори. Пiсля цього Митрополит Лука прийняв привiтання вiд духовенства i монашествуючих з нагоди 20-рiччя своєї архiєрейської хiротонiї та 15-рiччя служiння на Запорiзькiй кафедрi.
Владика Антонiй передав вiтання вiд Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнiшого Митрополита Київського i всiєї України Онуфрiя та вручив орден Миколая Чудотворця.
Владика Лука у свою чергу подякував усiм за радiсть спiльної молитви, а також сказав теплi слова привiтання зі святом i пiднiс у дар iконки Праведного Петра Калнишевського та Преподобного Паїсiя Величковського.