Вiтаючи зi святом, Його Високопреосвященство побажав наслiдувати святу княгиню Ольгу в її вiдданостi та любовi до Бога.
«Сьогоднi я хочу звернути увагу на особливий бiк її подвигу, — розпочав Владика, — той, що близький та зрозумiлий кожнiй жiнцi, кожнiй бабусi: її роль у життi та спасiннi свого онука — князя Володимира.
Ми добре знаємо, що князь Володимир хрестив Русь i став великим рiвноапостольним просвiтником. Але ж хтось заклав основу його вiри. Хтось молився за нього, коли вiн ще був немовлям. Хтось перший розповiв йому про Христа. Хтось не втрачав надiї на його навернення, навiть коли вiн, будучи юним князем, жив далеко не по-християнському. І цим «кимось» була його бабуся — свята Ольга.
Так, саме бабуся. Та, кого онук бачив з дитинства, хто тримав його на руках, хто молився за нього, хто передавав йому не просто знання, а досвiд вiри. Вона — вчителька його душi.
Ми живемо в час, коли вiдповiдальнiсть за виховання дiтей все частiше лягає саме на бабусь. В одних це вiдбувається через те, що батьки зайнятi, в iнших — через те, що батьки пiшли на вiйну, у третiх — через те, що сiм'я розпалася. А буває й так, що дiти ростуть у духовному вакуумi, i тiльки одна бабуся стає для них маяком, вогником домашньої церкви.
Погляньте на приклад Ольги. Її син Святослав не прийняв християнство. Не захотiв. Був людиною вiйни, сили, слави. Але вона не впадала у вiдчай. Вона знала: Господь здатен воскресити вiру навiть у наступному поколiннi. Вона перенесла скорботу, але продовжувала сiяти. І вирiс плiд — князь Володимир, який зробив те, про що мрiяла його бабуся.
Так i ви, дорогi бабусi, — не сумуйте. Буває, ви розповiдаєте онукам про Бога, а вони не слухають. Ви звете їх у храм — а вони вiдвертаються. Ви молитесь — а бачите, як їх зносить потiк свiту. Але знайте: ваша молитва, ваше слово, ваш приклад — це той вогонь, який одного разу може запалити серце. Хай i не сьогоднi. Хай i не при вас. Онук Ольги хрестився вже пiсля її смертi. Але духовно вона народила його для Христа. Так буває i в життi: однi сiють, iншi жнуть. Але все зберiгається у Бога.
Свята Ольга — образ не лише князiвської мудростi, а й жiночої вiрностi, терпiння i сили духу. У кожному домi, де бабусi моляться за онукiв, де бережно передається слово про Христа, де звучить: «Господи, врятуй мого онука» — там живе дух святої Ольги.
Ольга була колись добрим прикладом для свого великого онука. Менi б хотiлося, щоб таким же прикладом були i ви. Нехай почуття духовної радостi нiколи не залишає ваших сердець. А ви могли б дiлитися нею з усiма, хто поруч.
На жаль, сьогоднi серця багатьох людей наповненi не радiстю, а скорiше навпаки. Так само було колись i з княгинею Ольгою. Не було у її серцi нi радостi, нi любовi, нi спiвчуття, поки Господь не доторкнувся до нього. Можливо, саме через вас Господь доторкнеться до чиїхось сердець i наповнить їх вiрою i любов'ю.
Навчайте вiрi своїх онукiв, тому що вiд цього залежить не лише ваше i їхнє майбутнє, але й майбутнє нашої країни. Сучасний свiт, сiючи насiння ненавистi та злоби, хоче позбавити людину любовi i спiвчуття, а значить, позбавити її майбутнього i права називатися людиною».
На щастя, як зауважив Владика, дияволу поки не вдається остаточно позбавити людину любовi, але спотворити її душу вiн змiг: «Ми бачимо, що багато процесiв, якi вiдбуваються сьогоднi у свiтi, спрямованi на знищення кращих проявiв людської душi. Знищуються чесноти, i на їх мiсце приходить помилкова мораль i удаванна моральнiсть — моральне те, що подобається iндивiдууму.
Однак, у наших силах завадити цим диявольським планам здiйснитися. Подiбно до княгинi Ольги, яка посiяла насiння вiри в серце свого онука, ви першi в сiм'ї розповiдаєте про Христа. Батькам часто важко знайти хвилинку, щоб розповiсти про Бога i завести дитину до церкви. Ця вiдповiдальна i почесна мiсiя лежить на ваших плечах. У цьому, мабуть, i полягає головне призначення всiх бабусь свiту, — бути першими апостолами вiри Христової для своїх онукiв.
Нехай же княгиня Ольга буде вам, дорогi нашi бабусi, небесною покровителькою. Нехай втiшить вашi серця, змiцнить вашi молитви i дасть надiю, що жодна сльоза не буде марною, i кожне слово, сказане з любов'ю про Бога, обов'язково принесе плiд».
Цього дня зусиллями прихожан був пiдготовлений невеликий концерт, учасники якого радiли кожному виступу. Звучала сучасна та класична музика, народнi українськi пiснi, вiршi, музичнi iмпровiзацiї. На завершення кожнiй бабусi на пам'ять була подарована квiтка.