Вітаючи зі святом, Його Високопреосвященство закликав духовенство і мирян пам’ятати про те, що наші святі чекають від нас не стільки шанування їх пам’яті, скільки вірності Христу і відданості Матері-Церкві.
«Мені б дуже хотілося, щоб у ці особливі дні, коли Господь дійсно перевіряє нашу з вами віру, перевіряє нашу з вами стійкість, ми залишалися з Христом і Його Церквою. Особливість нашого часу полягає в тому, що не лише Господь перевіряє нас, але і світ, в якому ми живемо. Може навіть здатися, що вже не стільки перевіряє, скільки святкує перемогу. А все через те, що він переконаний, що сучасна людина не може встояти перед його принадами і спокусами. Його душа настільки звикла до так званих благ цивілізації, що вже не здатна від них відмовитися. А через це важко зробити одвічний вибір: догоджати Богу чи світу? Бо якщо християнин робить вибір на користь Бога, він одразу стає невигідний світу.
А все тому, що ми говоримо правду, а світ цього не хоче чути. Ми говоримо про Христа, про покаяння, говоримо про те, що відвертає від людини Божу благодать. Світ, який звик потурати низьким людським пристрастям, не хоче, щоб якомога більше людей почули і виконали заклик Церкви здобути благодать Святого Духа. Особливо серед можновладців. А ми ж добре знаємо з історії нашої Церкви, що відбувалося з країнами і народами, чиї правителі починали здобувати Божественну благодать. У такому суспільстві ставало більше моральних людей, добрих і милосердних, які люблять Христа і виконують Його заповіді».
Потім Владика подякував усім тим, хто залишається вірним Матері-Церкві, незважаючи на всі гоніння і витончені хитрощі ворога роду людського.
«Сьогодні Господь все чує і все бачить. І особливо милує тих, хто не лише на вустах, а й своїм ділом засвідчив свою вірність нашій Матері-Церкві. Я б хотів подякувати духовенству за те служіння, яке вони несуть на своїх парафіях, за те, що свідчать слово Істини. Нещодавно один журналіст мене запитав: “Чому у вас ніхто не переходить в інші структури, чому священики не поспішають нікуди переходити?”Адже фактично з 2014 року у нас лише тільки дві людини пішло.
Я не можу сказати, що я не жалкую про них. Я жалкую, тим більше, що одного я висвячував, а другий був кліриком і служив разом із нами. І ми їм говорили усі: “Христос посеред нас”. Звичайно ж, серце болить і я переживаю за кожного з них. Водночас хочу подякувати усім вам, дорогі отці, за вашу стійкість, за те, що ви несете слово Боже і допомагає людям спасти їхні душі. Звісно, всім тим, хто задає подібні питання, ніколи не зрозуміти, що кожного з вас тримає на ваших парафіях, тому що вас тримає совість і вірність Христу. Як би хотілося, щоб ми це зберегли. Так, сьогодні ворог роду людського особливо винахідливий, він надсилає нам різні думки, різні спокуси. Проте все це можна подолати, якщо ми любимо Христа і залишаємося вірними Йому».
Запорізький Архіпастир побажав не боятися свідчити світові про Христа і про те, що ми — православні християни.
«Як би хотілося, щоб ми не боялися в сьогоднішній день свідчити про Христа. Щоб ми не боялися свідчити про те, що ми — православні християни. Вірні чада Української Православної Церкви.
Мені б хотілося в сьогоднішній день подякувати не лише священикам, а й мирянам. Тридцять три роки тому в нашій єпархії було всього вісім храмів. Подумати лише, на всю область, де мешкало майже три мільйони людей, усього вісім храмів і дванадцять священиків. Я не знаю жодної такої області на території Радянського Союзу. А сьогодні близько 300 храмів і понад 300 священиків. Так, хотілося б більше. Але все дає Господь, і за все ми повинні Йому дякувати. У сьогоднішній святковий день кожен з нас повинен ще раз замислитися над тим, що ми зробили для нашої Церкви і для нашої рідної єпархії. Може щось пропустили, щось не врахували.
Причому це стосується не лише священиків, а й мирян. Так, священик проповідує з амвону, до нього особливі вимоги, проте і слово мирянина не менше значить. Особливо якщо воно підкріплене добрими справами. Найяскравіша і найпереконливіша проповідь сучасного християнина сьогодні — це його органічна нездатність говорити неправду і брати участь у богопротивних справах.
У сьогоднішній день мені б хотілося ще раз всіх вас привітати зі святом і побажати, щоб ми вийшли на проповідь цьому світу підкріплені молитвою наших святих новомучеників і сповідників землі Запорізької. Щоб ми відчували Покров Цариці Небесної, Яка не залишає нас у Своїх молитвах і нас завжди вів Господь наш Іісус Христос. Нехай Боже благословення, Божа радість, нікого і ніколи з нас з вами не полишають».