Привiтавши зi святом, Його Високопреосвященство нагадав про те, що не всяка благодiйнiсть є свiдченням вiрностi Христу та Матерi-Церквi.
«Як тiло без духу мертве, так i вiра без дiл мертва, – навчає нас апостол Якiв. Але чи будь-яка справа є пiдтвердженням нашої вiри?,- запитав у пастви Владика. - І чи завжди добрi справи є свiдченням вiрностi Христу та Його Церквi? Все залежить вiд того, з яким серцем звершуються цi справи. Якщо в них немає внутрiшнього змiсту, то це не бiльше нiж самообман. Потрiбно завжди пам'ятати, що кожен вчинок повинен служити славi Божiй, а не примноженню слави людської, земної та тлiнної. Але навiть якщо при здiйсненнi доброї справи є думка про Бога, але вона на другорядному планi, або має другорядне значення, то такий вчинок важко назвати боговгодним. Тому що буде прославлятися не Бог, а людина. Адже Господь прямо говорить «…яко да видят ваша добрая дела и прославят Отца вашего Небесного». Тобто для Нього важливi не стiльки самi дiла, скiльки їхнiй результат. Здiйснюючи ту чи iншу добру справу, людина чимось жертвує. Але як до її жертви ставляться iншi, як ставиться суспiльство, в якому вона живе? Сучасне суспiльство переконане в тому, що благодiйнiсть – це доля багатих. Якщо хтось чимось жертвує заради ближнього, значить, у нього: по-перше, є чим жертвувати, а по-друге, вiн переслiдує свої корисливi цiлi, найчастiше полiтичнi. Однак ставлення суспiльства до благодiйностi може бути найрiзноманiтнiшим. Це залежить вiд багатьох чинникiв: культурних, соцiальних, економiчних. Але чи має наша Церква пiдлаштовуватися пiд цi стосунки? Звiсно, нi. Ми повиннi продовжувати здiйснювати добрi справи заради Бога, а не людей, у яких сьогоднi одне ставлення до нас i Церкви, а завтра – зовсiм iнше. Бог завжди бачить нашу любов. А ось ми не завжди бачимо справжнi причини своїх вчинкiв: заради любовi ми їх здiйснюємо, чи заради власної слави?»
За словами Владики, життя прославленого сьогоднi святого праведного Петра Калнишевського є найкращим пiдтвердженням того, що без любовi немає, i не може бути свiдчення про Христа.
«Де немає любовi, – там немає, i не може бути свiдчення про Христа. Як немає, i не може бути Христа там, де не виконуються Його заповiдi. Останнiй представник плеяди визначних козацьких ватажкiв, що сьогоднi прославляється нами, отримав вiд Бога вiнець вiчної слави не завдяки своїм перемогам i досягненням на дипломатичному або вiйськовому поприщi, а своєю жертвеннiстю. Менi б хотiлося, щоб ми замислилися: а чи є в нас жертвенна любов? Чи зможемо ми прощати образливих i з гiднiстю переносити всi випробування та скорботи, що випали на нашу долю? Якщо ми хочемо вiдповiсти на цi запитання ствердно, то повиннi завжди жити за Божим словом. «І як хочете, щоб з вами чинили люди, так i ви чинiть з ними», – каже нам Господь. Жити за словом Божим – означає чинити праведно. Праведнiсть возвеличує народ, а беззаконня – безчестя народiв. І поки ми будемо вести праведне життя, залишаючись посудинами Божої благодатi, ми будемо кiсткою в горлi таких народiв. Апостол Павло називає нас воїнами Христовими. Чи гiднi ми цього високого звання? Чи намагаємося по-справжньому бути воїнами Христовими? Чи намагаємося наповнювати своє серце любов'ю, а розум звiльняти вiд усього, що призводить до його затемнення? Боремося з нашими пристрастями, якi є джерелом затемнення. Сатана сьогоднi дiє за принципом «подiляй i владарюй». Але такi часи були й ранiше. Боже слово навчає нас тому, що причиною подiлу є бездуховнiсть. Ось чому так важливо пам'ятати слова апостола Павла, який каже: «Прошу вас, браття, стережiться тих, хто чинить подiли та спокуси, всупереч навчанню, якому ви навчилися, i уникайте їх». Нашi святi єдинi в Господi i бажають, щоб ми досягли святостi та з'єдналися з Богом. Це для них найвищий вияв пошани. Усi ми покликанi до святостi. І ми освячуємося в Церквi, Главою якої є наш Господь Ісус Христос. Адже «якщо початок святий, то i все, i якщо корiнь святий, то i гiлки». Усе в наших з вами руках, усе залежить лише вiд нашої вiльної волi», - зазначив Владика.