Діти (і не тільки) декламують вірші (і не тільки)
Втішно, що діти читають вірші. Так, Варвара прочитала вірш Марії Скочиліс «А знаєте, війна колись закінчиться», слова якого в серці кожного з нас, а також смішний і повчальний вірш Павла Глазового «Спадок».
Арина звернулася до теми осмислення ролі поетів у складні часи і продекламувала вірш Лесі Українки «Поет під час облоги».
Дуже артистично Регина прочитала смішний і повчальний вірш Павла Глазового «Похвала» та серйозний і глибокий вірш Ліни Костенко «Крила».
Глибокий на смисл вірш Ліни Костенко «Життя іде і без коректур» вибрав і Єгор. Але хлопець гарно може прочитати і гумореску Павла Глазового «Допитливий син».
Марія вибрала вірші Віктора Насипаного. Це гуморески із шкільного життя про взаємини із батьками та вчителями.
Багатогранність характеризує Еліну, яка вибрала вірш і оповідання духовної тематики, жартівливий вірш і серйозну поезію.
Багатоплановою виявилася участь у творчому фестивалі Анастасії. Дівчина звернулася до творчості Тараса Шевченка. Вона прочитала уривки з поезій Тараса Шевченка і написала есей «Тарас Шевченко: 630 слів про Бога». Авторка пояснює, що цифра 630 є символічною, адже дослідники творчості Шевченка підрахували, що саме стільки разів у його творах згадується слово «Бог» у різних контекстах. «Біблія, - робить висновок Анастасія, - була для Шевченка не лише джерелом віри, а й натхненням для його творчості. Він використовував біблійні сюжети, переспівував псалми, знаходячи у них відповіді на найгостріші питання свого часу». Надихнувшись ретельною роботою, дівчина намалювала малюнок «Мрії Кобзаря серед українських краєвидів» (до книги Тараса Шевченка «Кобзар»).
Наймолодшому учаснику фестивалю Захару 4 роки. Але він вже великий. Саме це він стверджує у вірші. Серед його іграшок достеменно є м’ячик, про який він згадує.
Ксенія і Олександра не тільки гарно розповіли вірш запорізької поетеси Лариси Комисар «Жарт», але й оздобили своє виконання грою на музичних інструментах.
Софія вибрала проникливий вірш Наргіз Курбанової «Сльози ангела».
Вивчати діалекти матінки-природи разом з Оленой Денисовою запрошує Ксенія. Серед них «дитячий лепет крапель шурхотiння» і «грому весняного грiзний монолог», казки, що «шепоче вiтер у полях» і мова моря. Це вкрай потрібно, «щоб дiйшли ми, врештi, iз Землею згоди».
Іван і Олексій прочитали вірші своєї матусі.
Надихнувшись сповненою мудрістю творчістю Василя Сухомлинського, хлопці намалювали малюнки до оповідань «По гриби» і «Нехай будуть і соловей, і жук».
Обов’язково подивіться поради від вихованців недільної школи «Радість моя» храму святих благовірних князів Петра і Февронії м. Запоріжжя. Адже ніколи не буду зайвим взяти собі у життєвий досвід вірш Анатолія Костецького «Як зробити день веселим» та висновок із притчі про дружбу.
Помічають вихованці недільної школи "Радість моя" храму святих благовірних князів Петра і Февронії Муромських м. Запоріжжя красу навколишньої природи. Разом з Сашком Дерманським, Анатолієм Качаном і Петром Осадчуком їх бавить дощик і море, вони пропонують прислухатися, як струмок дзвенить, як трава росте, як гомонить ліщина, як степ веде розмову колосками.
Учні цієї школи дуже люблять тварин, бо без цього неможливо так гарно прочитати вірші Олени Денисової про кота та їжачка, Павла Мостового про сонечко, Платона Воронька про кошеня.
Не минають ці діти і класиків української літератури, таких, наприклад, як Тарас Шевченко та Леонід Глібов.
Вихованці недільної школи «Ковчег» храму св. апостола і євангеліста Іоанна Богослова м. Запоріжжя разом прочитали вірш Інелли Огнєвої «Людина - не Бог». Словами вірша діти промовили важливі речі про те, що «всі ми діти єдиного Бога І Господній закон на усіх», «бо єдиний суддя в нас – Творець». І «ми не маєм боятись нікого, поки віра у серці жива».
Але особливо приємним і навіть несподіваним стала активність батьків, а саме матерів цих вихованців, які не лишилися осторонь і теж прочитали вірш того ж автора «Людські життя – дзеркала». Зворушливо, іноді з хвилюванням, жінки проговорювали значущі майже євангельські слова: «насправді світ, що в серці маєм - це наше дзеркало в життя!», бо якщо посадиш в серці квіти, то все навколо буде в них!». Разом з автором читці роблять висновок: «можливо світ змінитись б зміг... якби частіше заглядали не вдаль, а вглиб в себе самих»
.
Діти пишуть вірші
А ось і поети!
Хоча Івану тільки сім років, він вже поет! До фестивалю він склав два віршики:
Стоїть собі годинник на столику у нас,
Години та хвилини відстукує весь час.
Його блискучі стрілки не спиняться ніяк
І завжди чути тільки «тік-так, тік-так, тік-так».
Ось пеньок, під ним опеньки:
Тато, мама і маленькі.
Всі докупи притулились,
Тільки два десь загубились.
Зрілість душі демонструє вірш Тетяни.
Діти співають (!) вірші
Буває, вірші і співають. Саме так зробив Семен , який прочитав (ой, ні, проспівав) вірш Володимира Мацуцького «Коник».
Діти читають і радять книжки
Ольга радить почитати книгу Кетрін Епплґейт «Останниця». Читачка впевнена, що цікавий світ, сповнений чарівних істот та захоплюючий сюжет з несподіваними поворотами не залишить нікого байдужим. На думку дівчини, «Останниця» – це не просто пригодницька історія, а глибока книга про пошук себе, дружбу та надії, що пропонує поміркувати над такими питаннями: чи можна знайти собі подібних? чи можна довіряти тим, хто не схожий на тебе? чи варто йти проти влади, якщо вона чинить зло?
Роман захоплюється фантастикою і радить книгу Крістофера Паоліні «Ераґон».
Варвара вибрала оповідання «Де знаходиться Бог» із збірки «Таємниця твоєї душі».
Катерина радить усім, хто хоче дізнатися про щось нове, книги про космос, бо після того, як їй подарували телескоп, дівчина закохалася у зоряне небо.
Вихованці недільної школи «Радість моя» храму святих благовірних князів Петра і Февронії Муромських м. Запоріжжя теж люблять читати. Серед улюблених книжок вони називають книги Елеонор Портер «Поліанна», Всеволода Нестайко «Дивовижні пригоди в лісовій школі», Галини Вдовиченко «36 і 6 котів». Дівчатка ліпили з пластиліну, малювали, робили вітражі зі своїми фаворитними героями. А Кирило свої улюблені книжки Миколи Носова про Незнайко («Пригоди Незнайка і його товаришів», «Незнайко в сонячному місті», «Незнайко на Місяці») прочитав аж 5(!) разів.
Хочеться подякувати усім учасникам творчого фестивалю «Читацький простір під час війни-2025» і побажати й надалі дружити з книжками. Хай ці нескінченні джерела мудрості й натхнення завжди будуть у вашому житті!