СПЖ стали вiдомi подробицi дiй адмiнiстрацiї 5-ї мiської лiкарнi Запорiжжя щодо закриття храму на честь iкони Божої Матерi «Цiлителька» та плани щодо його знищення.
Як розповiв отець Олег у бесiдi з кореспондентом СПЖ, 19 березня до нього зайшов директор лiкарнi Олександр Федоров та вiдкрито заявив: або громада збирає речi i залишає примiщення, або «перебування у цьому примiщеннi буде проблематичним». Потiм директор залучив свого юриста, який зачитав священнику ряд розпоряджень.
Того ж дня вiдбулася повторна зустрiч — вже за участi юриста парафiї. За словами настоятеля, розмова вiдбувалася у дiловому ключi, директор записував бесiду, були присутнi юристи та начмеди лiкарнi. Адмiнiстрацiя висунула претензiї за трьома напрямками.
Керiвництву потрiбнi площi для розмiщення iнфекцiйного блоку — а примiщення храму розташоване прямо бiля входу в лiкарню i, на думку адмiнiстрацiї, iдеально для цього пiдходить. Також директор заявив про закiнчення термiну оренди, хоча зараз дiє розпорядження Кабiнету Мiнiстрiв, згiдно з яким оренднi питання не вирiшуються до завершення вiйни. Але головне, директор лiкарнi заявив, що УПЦ — «не та Церква», яка повинна знаходитись у стiнах лiкарнi.
20 березня доступ до храму був перекритий. «Коли я прийшов вранцi на службу, побачив, що стiни заклеєнi будiвельними банерами, а бiля входу стоїть директор i з задоволенням розглядає виконану роботу. Я швидко пiшов до входу в храм — вiн у нас через фоє лiкарнi — i побачив заваленi лiжками дверi», — розповiв протоiєрей Олег Плетень.
За словами настоятеля, директор заявив полiцiї, що вiн — керiвник установи, примiщення належить лiкарнi, а органiзацiя в ньому знаходиться незаконно у зв’язку з закiнченням термiну оренди. Тому вiн вправi розмiщувати непотрiбнi лiжка де йому завгодно.
Священик пiдкреслив, що директор попередив: якщо хтось намагатиметься розтягнути лiжка i звiльнити вхiд, це буде квалiфiковано як псування лiкарняного майна. На мiсце були викликанi патрульна полiцiя та дiльничний, складено протокол, опитанi свiдки.
Прихожани, які зiбрались бiля храму, намагалися переконати директора, нагадуючи, що храм iснує вже 25 рокiв, що вiн затребуваний — сюди приходять хворi, родичi хворих, вiйськовослужбовцi, медпрацiвники. «Нiчого на нього не вплинуло», — констатував отець Олег.
Громадi дали лише 5–10 хвилин, щоб забрати особистi речi. «Ми забiгли з матушкою, я встиг взяти один комплект облачення, антимiнс, миро, — все в оберемок, що встиг», — розповiв священик.
Основна частина майна храму залишилася всерединi i не може бути вивезена без руйнування. Як пояснив отець Олег, iконостас у храмi — кам’яний, з повноцiнними Царськими воротами, пiвнiчними i пiвденними воротами. Ікони написанi вiдомим художником Михайлом Чайкiним безпосередньо на штукатурцi стiн — весь верхнiй ряд i боковi iкони навколо Царських ворiт. На горньому мiсцi — iкона, вмурована в стiну. Престол, освячений архiєрейським чином у 2008 роцi тодiшнiм правлячим архiєреєм — архiєпископом Запорiзьким i Мелiтопольським Василiєм (Златолiнським), вмурований у пiдлогу, у ньому — мощi святих угодникiв Божих. У храмi також знаходяться мощi на жертiвнику i цiннi iкони XVIII столiття.
«Вони збираються на цьому мiсцi робити iнфекцiйний блок. Все, що буде заважати, буде збито. Вони не залишатимуть цi предмети», — з тривогою зазначив настоятель.
За минулий тиждень громада не змогла звершити п’ять богослужiнь: Парастас у п’ятницю 20 березня, поминальну суботу з панахидою 21-го, вечiрню службу 21-го, лiтургiю 22-го числа (пам’ять 40 мученикiв Севастiйських) та наступнi служби Великого посту.
Маючи при собi мiнiмальний набiр богослужбових предметiв, громада перенесла служби в приватний будинок одного з прихожан. Там 22 березня була звершена лiтургiя, 25 березня — читання Великого канону преподобного Андрiя Критського (Марiїне стояння), заплановано читання акафiсту Похвали Пресвятої Богородицi.
Юридична служба лiкарнi повiдомила настоятеля, що вже в понедiлок у примiщеннi храму планується розпочати ремонтнi роботи. «У мене душа болить, я боюся, щоб вони не увiрвалися i не знищили все», — зiзнався священик.
Храм на честь iкони Божої Матерi «Цiлителька» дiяв при 5-й мiськiй лiкарнi Запорiжжя з 2001 року. Вiн був заснований за iнiцiативою тодiшнього головного лiкаря Анатолiя Івановича Дубовського, який, побачивши порожнє крило зимового саду лiкарнi, сказав пророчi слова про те, що тут буде церква. Чверть столiття священик здiйснював богослужiння, обходив палати, причащав i сповiдував хворих, звершував таїнства хрещення, вiнчання та вiдспiвування для пацiєнтiв та працiвникiв лiкарнi. Склянi стiни храму наповнювали його свiтлом, а при заходi сонця охриста окраса iнтер’єру створювала золоте свiтiння, яке втiшало тих, що приходили.
Як зазначив протоiєрей Олег Плетень, випадок з храмом «Цiлительки» — не поодинокий. У Запорiзькiй єпархiї дiють 12 лiкарняних храмiв, проте за участi того ж директора Федорова закритi храми при 4-й та 6-й лiкарнях, пiд тиском знаходиться храм при 10-й лiкарнi. За словами настоятеля, церкви системно витiсняються з лiкарень.
«Є мiсця особливої скорботи — кладовища, вiйськовi частини, лiкарнi, в’язницi. У цих мiсцях повиннi бути храми. Не повинно бути перешкод вiруючiй людинi в прагненнi до Бога», — пiдкреслив настоятель.
Матеріал сайту СПЖ