Сьогоднiшнє свято, як зауважив Владика, не просто данина iсторичнiй пам’ятi, а вiдчутний, живий плiд зiшестя Духа Святого, що явив свiтовi безлiч праведникiв.
За його словами, їхнi духовнi трiумфи i праведнi вчинки залишаються актуальними й у нашiй цифровiй, цинiчнiй та часто жорстокiй реальностi.
«Сучасна людина, – сказав вiн, – затиснута в лещатах прагматизму, керована виключно законами сили, грошей i егоїзму, не може не потребувати прикладiв доброчесного життя. Прикладiв тих, хто вiрою перемагав царства, творив правду, отримував обiтницi та загороджував уста левам. Хто перемагав не мечем чи сталлю, а Словом i Духом. Чия сила полягала, за словом святителя Амвросiя Медiоланського, в «однiй лише доблестi духу». Вони перемагали всеохопний хаос свiту, бо їхня воля була повнiстю розчинена у волi Творця».
Далi Архiпастир розповiв про те, що святi «творили правду», яка не була схожою на звичну юридичну справедливiсть, а являла собою надмiрне людинолюбство та милiсть, подiбну до вчинку Давида, який тримав у руках життя свого гонителя Саула – i помилував його. Це i святi князi Борис i Глiб, якi вiдмовилися пiдняти руку на свого гонителя i брата Святополка, маючи всi можливостi захистити себе силою. Вони творили правду, вiрячи у майбутню вiдплату.
Саме в такiй правдi, як зауважив Його Високопреосвященство, потребує «наш вiк споживання, який вознiс егоїзм у ранг доброчесностi, нашiптуючи, що виживає найсильнiший, а «правда у кожного своя».
«Але Христос закликає нас до правди Божественної. Здобуття вiри починається з малого – зi смирення, з вiрностi Богу в невидимих справах та намагання у майбутнє. Творити правду сьогоднi – це означає дiяти за Євангелiєм всупереч законам «свiту цього»: простягти руку допомоги, вiдмовитися вiд брехнi, пробачити кривдника i проявити тепло там, де панує крижана байдужiсть, – пояснив Владика.
Потiм Архiпастир звернув увагу на слова апостола Павла про старозавiтних подвижникiв, «якi загороджували уста левам»
«У XXI столiттi нас рiдко кидають до хижакiв, – сказав вiн, – але кожен день нас оточують «людськi леви» – люди, якi виявляють агресiю, гнiв i наклеп, намагаючись розтерзати нас морально. Як загородити їхнi уста? Святi отцi категоричнi: зло не можна перемогти злом. Уста людської злоби загороджуються не вiдповiдним риком, не помстою, а «доблестю духу» i молитовним предстоянням. Наш перший обов’язок – загородити уста «левам в людськiй подобi». А це означає, що ми повиннi вiдповiдати на гнiв – лагiднiстю, на прокляття – благословенням, на iнтриги – чеснiстю. Коли злi люди бачать, що їхня отрута не знаходить у нас вiдгуку, коли замiсть страху вони зустрiчають тверду вiру i тишу духу, їхня духовна паща змикається».
На завершення Архiпастир побажав, щоб приклад усiх святих запалив в наших серцях вогонь ревнощiв, а вiра i добродетель стали тими «золотими крилами», якi пiднiмають людину над земною гравiтацiєю.
«Будемо змiцнюватися вiд немощiв, вiрою перемагати грiховнi царства всерединi власного серця i лагiднiстю загороджувати уста будь-яким вовкам, змагаючись поглядом до вiчного Царства Господа нашого Ісуса Христа, – сказав на завершення Його Високопреосвященство.
Повну версiю проповiдi Ви можете побачити на https://youtube.com/@mitrluke