Для участі потрібно було щось намалювати або написати з відображенням свого ставлення до світу, що змінився.
За словами одного з керівників недільних шкіл, це був найскладніший з проєктів за весь час. Можливо. Адже він вимагає рефлексії і сил, яких зараз у всіх замало.
Деякі діти у малюнках відобразили наше спільне найбільше бажання перемоги й миру Україні. Деякі пішли далі і відтворили свої почуття не тільки образами, а й словами. А деякі навіть уявили себе вже після перемоги.
Вихованці старшої групи недільної школи «Ковчег» храму св. апостола і євангеліста Іоанна розробили презентацію, в якій відобразили все те, що будуть пам’ятати завжди: сирени, вибухи, знищені будинки Запоріжжя, молитви, допомогу ближнім, загальноосвітні школи без учнів, життя недільної школи під час війни, велику повагу до ЗСУ.
Болем у проєкті сповнені вірші та есеї і дітей, і дорослих. В них «страждання смуток жах», що заполонили все життя, і звертання до батька, якого чекаєш живим, і безмежна надія на Бога. І питання без відповіді у той час, коли «змінились часи, люди, навіть людські риси» з вірою, що «буде зерно і буде пшениця, і поле заколоситься».
То хай милосердний Господь по молитвах діточок дасть нам сили гідно перенести всі випробовування і дожити до омріяного майбутнього, такого, як на малюнках дітей!

Єгор і Тимофій Мороз

Марія Орлова

Ольга Погорєлова

Герман Кайнов

Регіна Ахметьянова

Малюнок Регіни Ахметьянової

Втратило барви в одну мить?
Чому таке яскраве сонце,
Не хоче більше нам світить?
Залишили свій дивоцвіт?
Чому такі невинні діти,
Навік покинули цей світ?
Сидячи в ніч коло вікна?
Чому прийшла війна до хати,
І мого батька забрала?
То люті вибухи з вікна,
То те як моя рідна мати,
Мене у сховище несла?
Заповнять все твоє життя
Згадай крізь сльози що в дивах
Тебе чекає там дитя.
І день і ніч тебе чекає
«Щоб повернувся він живим»,-
Лише одне вона бажає.
Я збережу твоє життя,
І поверну що було наше!
Вже не дивують нас так сильно
Лише дивуєш у ві снах
Коли відчуєш, що ти вільний.
І духу розпачу нема
І вільної твоєї долі
Твоя усмішка забрала.
До мене знов прийти живим
Усіх на світі переможеш
Залишишся у нас єдиним.
Що далі так не може бути
Що серцем ти його кохаєш
Його навіки не забуть!
Із кожним днем сильніш живе!
Лише згадай його, і доля
Його навіки збереже.
Їхнє сіяння знову манить
До нових звершень надихає
Дає всім нам «новую нить».
Які звалилися на нас?
І хто нам в цьому допоможе
У цей складний, військовий час?
Бо кожен день Йому молюсь!
І страх, і біль і вся тривога
Я з Ним, й нічого не боюсь!
