Вже минув час широких масштабних проєктів. Зараз час ставити питання у малому колі і заглиблюватися в них думкою. А ще вчитися знаходити радість у будь-яких умовах. Перший можливий крок до цього – подивитися навколо, а може вгору, і подумати: кому і за що я можу подякувати. Така була ідея проєкту.
Здебільшого діти дякували малюнками. Іноді так і приписували: дякуємо за вміння малювати. Деколи конкретизували: малюнком з райдугою дякували Богу за те, що після будь-якої негоди вияснюється сонечко, малюнком з тваринами — за красу природи і дивовижних створінь. Або символічно змальовували свою вдяку Богові за те, що в «місті тихо і спокійно, і є православний храм».
Тамара Х. висловила подяку віршом, який просочений подякою Богові за життя, за добрих людей і щире серце. У вірші є і сонячний промінь, і ластівок пісня, і крапля дощу, і мрія «що квітне як яблуні цвіт», і надія.
До поетичної подяки Богу доєдналася і Світлана М., керівник недільної школи. В її поезії поселилися і світанок, і захід сонця, і квіти, і запашні яблука, і гарячий чай, і малиновий мед, і сніжинки, і тихий вечір.
Одна з недільних шкіл створила відеоролик, де діти розповідали про свої дякування. Вони дуже зворушливі. Хтось дякує Богу за те, що є він, і мама, і папа, і дідусь з бабусею, які опікуються онуком, і хрещений, який зараз захищає країну разом зі своїми побратимами. А ще є лікарі, які спасають людей. А ще є янгол-охоронець. І він тримає, коли їздиш самокатом. А ще був сніг, і він довго протримався. Взагалі, багато за що можна подякувати. То не забуваймо і надалі поповнювати кожен свій перелік.
Із подяками проєкту можна ознайомитися в групі «Недільні школи Запоріжжя» соціальної мережи «Фейсбук».
