В цей день лави Війська Запорозького поповнилися чотирнадцятьма юними козачатами. Вихованці, педагоги й гості школи Джур зібралися в стінах сьомої міської школи, щоб стати учасниками урочистого чину посвяти.
Спочатку всі вихованці школи вишикувалися й вислухали напутні слова від гостей та вихователів, а потім старший джура почав називати імена тих, хто виявив бажання й заслужив право стати юним козаком. Кожен з них підходив до верховного отамана «Всеукраїнської Запорозької громади «Братство козаків»» С.В.Волкова й урочисто виголошував присягу. Вступаючи до лав козацтва, перед обличчям своїх друзів, перед рідною землею та пам’яттю козаків, вони пообіцяли, що вивчатимуть історію і традиції українського народу, готуватимуть себе фізично і духовно, щоб чесно і віддано служити своєму народу.
Зворушливо був проведений чин посвяти. Юні козачата, як у давні часи Запорозької Січі, ставали на праве коліно. Наказний отаман клав на плече кожного козацьку шаблю, а отець Василь давав благословення та кропив святою водою. Відтак козачата підходили до козацького прапору й приймали до своїх рук універсал, який є підтвердженням отримання нового звання. Таким чином, українське козацтво офіційно збагатилося ще чотирнадцятьма джурами.
В вітальному пастирському зверненні отець Василь поздоровив козачат, адже тепер вони стали юними захисниками нашої країни та православної віри. Він побажав з терпінням вивчати науку бути справжнім козаком, пізнавати традиції та мудрість козацького роду, вивчати славні бойові подвиги запорозьких козаків, стати на цьому шляху достойними своїх предків та продовжити їх славу.
Коли на згадку про свято знімались загальні світлини, священник почув слова маленької дівчинки, яка звернулась до своєї мами: «А чому козачат покропили свяченою водою, а мене – ні?» Відразу ж надійшла відповідь – отець Василь з радістю й молитвою окропив всіх присутніх, викликавши загальне задоволення.
Для всіх учасників свята була підготовлена яскрава концертна програма. На сцені лунали пісні про Україну та козаків, які виконав вокальний колектив «Козацька родина».
Вихованці школи джур запам’ятають цей день як особливий для них. Вони змогли відчути причетність до великої історії нашого народу, до потужності й міці славного українського козацтва.