І сьогодні Йому честь і слава! «Слава в вышних Богу, и на земле мир, в человеках благоволение!».
Чудове привітання з Різдвом Христовим пролунало у виконанні Церковного хору, традиційно класичні й сучасні колядки, віршування, зігріли наші серця, й наповнили його теплом, щастям і любов’ю.
Урочисто й святково батюшка Віктор зачитав привітання з Різдвом Христовим нашого правлячого архієрея Владики Луки Митрополита Запорізького і Мелітопольського.
Вітаючи усіх зі святом отець Віктор щиро побажав своїй возлюбленій пастві й гостям присутнім на святі миру, добра, кріпкого здоров’я, душевної радості і Божої ласки! Щоб Різдвяна колядка зігрівала наші серця й наповнювала радістю і любов’ю, яку ми понесемо в наші сім’ї, близьким і рідним й усім ближнім людям, бо для любові немає кордонів і меж. Божа любов і благодать вчить нас бути милосердними, допомагати, прощати, жити в злагоді та любові.
Привітали з Різдвом Христовим прихід і вихованці Недільної школи «Бджілка». Діти читали напам’ять вірші, співали Різдвяну колядку у тому числі й авторські вірші, колядки у виконанні Аполлінарії Кузнецової.
Батюшка Віктор поздоровив дітей з чудовим зимовим святом і подарував усім дітям солодкі подарунки, побажав дітям миру, добра, кріпкого здоров’я і натхнення.
По завершенню святкування діти пригостилися святковою трапезою.
І лунає колядка від хати й до хати! Невдовзі гурт колядників Церкви привітав односельчан веселою колядкою, що дзвіночками і Різдвяним співом зігріла вулиці селища!
Зустрічайте нині люди! Богонемовля Ісус Христос народився! Славімо Його!
Простота і невигадливість оповіді про найбільшу подію людського життя — народження на землі Сина Божого, Спасителя світу, коли, за словами церковної пісні, відбулося «більше єства таїнство» (богородичний воскресіння перед Різдвом), коли «Бог на землю прийде, а людина на не прийде, а людина на не ззаду» (вірш, самогл. Різдва), – простота оповідання євангельського про це вражаюча: про подію, порівняно з якою всі інші події в людській історії не мають жодного значення, розказано в небагатьох словах, без жодних прикрас. Здавалося б, в безприкладно – величний і найрадісніший для світу момент народження на землі Сина Божого, втілення Бога – Слова повинен був потрястися радістю всесвіт, що оновлюється боговтіленням, розвернутися відкриваються для людей небеса. Але події такого безмежного внутрішнього значення не можуть знаходити гідного собі зовнішнього виразу: ніяка велично-урочиста обстановка не могла б виразити всієї незбагненної глибини та всього невичерпного значення події. І в простоті вчинення найбільших подій життя Христового, в невигадливій простоті передачі їх євангелістами – справжня краса цих подій, істинна їх велич, не заступається і не відволікається нічим зовнішнім, стороннім для істоти самих подій. Звичайно, події безмежно великого значення, як Різдво Христове, знаходять недоступне нашому розумінню віддзеркалення, ніби відгук у явищах світового життя. Благочестиво спрямований розум і релігійно настроєне серце часто відзначають доступні тільки їм спостереження. І давнє християнське передання оточило подію народження Бога-Слова надзвичайною обстановкою, вказуючи на те, що ця подія не пройшла безслідно і непоміченою в житті природи та людської. Одна з благочестивих християнських легенд розповідає про ситуацію народження Спасителя так. «Сталося, що коли Йосип і Марія підходили до Віфлеєму, настав час народитися Ісусу Христу, і Марія сказала Йосипу: Звільни мене з осла», і він зняв її з осла і сказав їй: «куди мені віднести тебе, тому що тут немає жодного готелю?» Тоді він знайшов печеру біля гробниці Рахілі, дружини патріарха Якова; — Світло ніколи не освітлювало цієї печери, і вона була постійно темна. Сонце тоді щойно сходило. Сюди Йосип привів Марію, а сам пішов шукати у Віфлеємі. Коли Марія увійшла до печери, її відразу наповнило світло і промені ніби від сонця поширилися довкола. Це тривало і вдень, і вночі, поки вона була там. Тим часом Йосип ходив, шукаючи повити. Коли він глянув на небо, то побачив склепіння небесне тим, що зупинилися, і птахи небесні зупинилися в польоті своєму. Він глянув на землю, і бачив котел, поставлений з їжею, і робітників, що сидять навколо трапези, і руки їх у казана, і ті, що їдять, не їли, і ті, хто їсть, не брали, і ті, що приносять до уст своїх, не приносили. але обличчя всіх звернені до неба. І бачив Йосип гнаних овець, але вівці стояли. І підняв пастух свою руку, щоб погнати їх, але рука його зупинилася піднятою. І подивився він у бік річки, і побачив козлів, губи козлів торкалися води, але вони не пили. «І все в цю велику мить ухилилося від шляху свого»
(профессор М. Н. Скабалланович «Христианские праздники. Всестороннее освещение каждого из великих праздников со всем его богослужением. Книга 4 Рождество Христово»)
