Таинство странное вижу и преславное: небо – вертеп, престол херувимский – Деву, ясли – вместилище, в нихже возлеже невместимый Христос Бог, Егоже, воспевающе, величаем.
Ирмос Рождества Христова, песнь 9
Неизреченной милостью Божьей, возлюбленные о Господе братья и сёстры, мы с вами сподобились дожить до светлого и радостного Праздника Рождества Христова, с которым спешу сердечно всех вас поздравить произнесением жизнеутверждающих слов: «С нами Бог! И есть, и будет!».
Позади остались дни «малой четыредесятницы» – Рождественского поста, и сегодня мы, подобно пастухам и волхвам предстоим у вифлеемских яслей, взирая на нас ради родившегося Христа Жизнодавца. Пусть каждый сам себе ответит на вопрос: какие дары я принёс или принесла Богомладенцу? Чистую, непорочную жизнь? Дела любви и милосердия? Искреннюю, сердечную молитву или чистые слёзы покаяния? С чем каждый из нас приступает к этому великому и славному Дню? Глядя на свою собственную жизнь, жизнь грешного человека, понимаю и ответы каждого из вас на поставленные выше вопросы. Именно через осознание своей персональной, личной греховности к нам приходит понимание того, ради чего Бог и пришёл на землю.
На каждой Божественной Литургии, перед Причастием Святых Христовых Таин мы слышим молитву: «Верую, Господи, и исповедую, яко Ты еси воистину Христос, Сын Бога Живаго, пришедый в мир грешные спасти, от них же первый (или первая) есмь аз». В наше апостасийное время и мы видим, как развращённый, требующий постоянной подпитки своим низменным похотям и страстям мир не задумываясь словно неким страшным катком крушит и разрушает все, казавшиеся ранее незыблемыми устои, нормы и традиции. Мы видим, как секулярное общество изгоняет Христа из своей жизни, и даже сам Праздник редко когда называют «Рождеством Христовым», чаще используя только «Рождество», а то и просто некое безликое понятие «зимние праздники».
Взирая на набирающий в эти дни обороты культ потребительства, на то, как украшают магазины и учреждения, дома и площади, хочется спросить: а где же Христос, Чьё рождение вроде бы празднуют? Его, увы, не видно, Ему нет места, как и два тысячелетия назад, когда Пресвятая Дева и Иосиф Обручник были вынуждены ютиться в тёмной и холодной пещере. В этом, окружающем нас буйном и шумном веселье, нет места, нет времени для покаяния, для осознания своей греховности. И всё это происходит даже на фоне продолжающейся страшной войны…
Встречая Зимнюю Пасху, зададимся вопросом: для чего же пришёл, воплотился и родился Христос? Сын Божий, как Пастырь Добрый, оставил девяносто девять овец (под которыми обычно понимают ангельский мир), и пришёл на землю ради спасения одной, заблудившейся овцы – погибающего во грехах рода человеческого. Найдя эту несчастную овцу, Пастырь взял её на свои плечи и понёс обратно, показывая тем самым, что Бог возвращает роду человеческому потерянные при грехопадении блаженство и святость. Став Человеком, Он «взял на себя наши немощи и понёс наши болезни» и «ранами Его мы исцелились» (Ис. 53:4-5).
Придя на землю, Господь основал Свою Церковь и оставил нам величайшее благо – Таинство Евхаристии. Приступая ко Святой Чаше, человек соединяется со Христом, преображается и становится причастным Его Богочеловеческой природе. Ещё до пришествия в мир Спасителя, во времена Ветхого Завета пророки и праведники сподоблялись благодати духовно общаться с Богом. Но только после пришествия в мир Спасителя, после Тайной Вечери, каждый человек может стать Причастным Ему в спасительном Таинстве Евхаристии.
Вступая в 2024 год от Рождества Христова, никто из нас не знает, какие события и испытания ждут нас на этом новом отрезке времени. Не беря на себя роль пророка, скажу, что, как и в предыдущие годы, в новом году мы станем свидетелями как героизма, так и предательства, мы будем видеть примеры как любви, так и ненависти. Всё это не ново в нашем мире, всё это уже было, только в иных формах и масштабах. Скажу ещё, что неизменной останется любовь Бога к роду человеческому. И когда кто-то скажет, что Бог отвернулся от этого мира – не верьте: Бог никогда не отвернётся от человека, это люди, грешные и немощные отворачиваются от Бога. Мы пережили время пандемии, сейчас переживаем страшную и беспощадную войну, и никто из нас не знает, какой день для нас может стать последним на этой земле. Поэтому призываю вас: радуйтесь каждому дню, благодарите Бога за каждый день, светите своей любовью и благожелательностью всем, кто вокруг вас, помогайте всем, кому можете помочь, радуйтесь с теми, кто радуется рядом с вами, сопереживайте и сострадайте тем, кто скорбит и отчаялся, но «не участвуйте в бесплодных делах тьмы» (Еф. 5:11). «Будьте милосердны, потому что и Отец ваш милосерд» (Лк. 6:36).
Дорогие и близкие моему архипастырскому сердцу жители славной Запорожской земли! Снова и снова спешу поздравить всех и каждого из вас с Рождеством Христовым, наступающим Новым годом и Крещением Господним! Благословляю и призываю всех вас усилить свои молитвы о мире на нашей многострадальной земле. Умоляю вас хранить единство и послушание святой Матери-Церкви. Пусть наступающий новый год станет годом вожделенного мира, любви и согласия! С великой радостью приветствую всех вас традиционными для нашего Богом хранимого Запорожья словами:
«Христос рождается – славьте! Христос с небес – встречайте!»
«С нами Бог! И есть, и будет!»
Божией милостью, смиренный
Митрополит Запорожский и Мелитопольский
Рождество Христово
2023/2024 г., град Запорожье
РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННІШОГО ЛУКИ,
МИТРОПОЛИТА ЗАПОРІЗЬКОГО І МЕЛІТОПОЛЬСЬКОГО
ПАСТИРЯМ, ЧЕРНЕЦТВУ, КОЗАЦТВУ
І ВСІМ БОГОЛЮБИВИМ ЧАДАМ
ЗАПОРІЗЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
Невимовною милістю Божою, возлюблені у Господі брати та сестри, ми з вами спромоглися дожити до світлого і радісного свята Різдва Христового, з яким поспішаю сердечно всіх вас привітати життєствердними словами:
«З нами Бог! І є, і буде!».
Позаду залишилися дні «малої чотиридесятниці» – Різдвяного посту, і сьогодні ми, подібно до пастухів і волхвів, чекаємо біля Віфлеємських ясел, дивлячись на заради нас народженого Христа Життєдавця. Нехай кожен сам собі відповість на запитання: які дари я приніс чи принесла Богонемовлятові? Чисте, непорочне життя? Справи любові та милосердя? Щиру, сердечну молитву чи чисті сльози покаяння? З чим кожен із нас приступає до цього великого та славетного Дня? Дивлячись на своє власне життя, життя грішної людини, розумію і відповіді кожного з вас на поставлені вище питання. Саме через усвідомлення своєї персональної, особистої гріховності до нас приходить розуміння того, заради чого Бог і прийшов на землю.
На кожній Божественній літургії, перед Причастям Святих Христових Таїн ми чуємо молитву: «Вірую, Господи, і сповідую, бо Ти є воістину Христос, Син Бога Живого, що прийшов у світ грішніх врятувати, а від них перший (або перша) є я». У наш апостасійний час ми бачимо, як розбещений, потребуючий постійного підживлення своїм похотям і пристрастям світ не замислюючись, немов якимось страшним ковзанком, руйнує і руйнує все, що здавалися раніше непорушними істинами, нормами і традиціями. Ми бачимо, як секулярне суспільство виганяє Христа зі свого життя, і навіть саме Свято рідко коли називають «Різдвом Христовим», частіше використовуючи тільки слово «Різдво», а то й просто якесь безлике поняття «зимові свята».
Дивлячись на культ споживання, що набирає в ці дні обертів, на те, як прикрашають магазини та установи, будинки і площі, хочеться запитати: а де ж Христос, Чиє народження начебто святкують? Його, на жаль, не видно, Йому немає місця, як і два тисячоліття тому, коли Пресвята Діва та Йосип Обручник були змушені тулитися у темній та холодній печері. У цьому, що оточує нас буйними і галасливими веселощами, немає місця, немає часу для покаяння, для усвідомлення своєї гріховності. І все це відбувається навіть на тлі страшної війни, що триває.
Зустрічаючи зимовий Великдень, запитаємо себе: для чого ж прийшов, втілився і народився Христос? Син Божий, як Пастир Добрий, залишив дев’яносто дев’ять овець (під якими зазвичай розуміють янгольський світ), і прийшов на землю заради спасіння однієї, заблуканої вівці – роду людського, що гине в гріхах. Знайшовши цю нещасну вівцю, Пастир взяв її на свої плечі і поніс назад, показуючи тим самим, що Бог повертає роду людському втрачені при гріхопадінні блаженство і святість. Ставши Людиною, Він «взяв на себе наші немочі і поніс наші хвороби» і «ранами Його ми зцілилися» (Іс. 53:4-5).
Господь, прийшовши на землю, заснував Свою Церкву і залишив нам найбільше благо – Таїнство Євхаристії. Приступаючи до Святої Чаші, людина з’єднується з Христом, перетворюється і стає причетною до Його Боголюдської природи. Ще до приходу у світ Спасителя, за часів Старого Завіту, пророки і праведники сподобалися благодаті духовно спілкуватися з Богом. Але тільки після приходу у світ Спасителя, після Таємної Вечері, кожна людина може стати Причетною до Нього у спасительному Таїнстві Євхаристії.
Вступаючи у 2024 рік від Різдва Христового, ніхто з нас не знає, які події та випробування чекають нас на цьому новому відрізку часу. Не беручи на себе роль пророка, скажу, що, як і в попередні роки, у новому році ми станемо свідками як героїзму, так і зради, ми бачитимемо приклади як любові, так і ненависті. Все це не нове в нашому світі, все це вже було, тільки в інших формах і масштабах. Скажу ще, що незмінною залишиться любов Бога до роду людського. І коли хтось скаже, що Бог відвернувся від цього світу – не вірте: Бог ніколи не відвернеться від людини, це люди, грішні і немічні відвертаються від Бога. Ми пережили час пандемії, зараз переживаємо страшну і нещадну війну, і ніхто з нас не знає, який день для нас може стати останнім на цій землі. Тому закликаю вас: радійте кожному дню, дякуйте Богові за кожен день, сяйте своєю любов’ю і доброзичливістю всім, хто навколо вас, допомагайте всім, кому можете допомогти, радійте з тими, хто радіє поряд з вами, співпереживайте і співчувайте тим, хто сумує і зневірився, але «не беріть участь у безплідних справах пітьми» (Еф. 5:11). «Будьте милосердні, бо й Отець ваш милосердний» (Лк. 6:36).
Дорогі та близькі моєму архіпастирському серцю жителі славної Запорізької землі! Знову і знову поспішаю привітати всіх і кожного з вас з Різдвом Христовим, прийдешнім Новим роком і Хрещенням Господнім! Благословляю і закликаю всіх вас посилити свої молитви про мир на нашій багатостраждальній землі. Благаю вас зберігати єдність і послух Святій Матері-Церкві. Нехай прийдешній новий рік стане роком жаданого миру, любові та злагоди! З великою радістю вітаю всіх вас традиційними для нашого Богом збереженого Запоріжжя словами:
«Христос народжується – славте! Христос із небес – зустрічайте!»
З нами Бог! І є, і буде!
Божою милістю, смиренний
МИТРОПОЛИТ ЗАПОРІЗЬКИЙ ТА МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ
Різдво Христове
2023/2024 р., місто Запоріжжя
