Настоятель Церкви протоієрей отець Віктор разом з благочинним протоієреєм отцем Вячеславом та священнослужителями приходів Вільнянського благочиння Запорізької єпархії, вознесли святу молитву у вівтарі Церкви, за мир та спокій на нашій багатостраждальній українській землі.
Урочисто читали святе письмо, й чудовий славоспів лунав з уст священнослужителів. Свято звучали святкові тропарі й кондак на честь нашого Небесного покровителя і воєводи усіх Небесних сил — Архистратига Михайла й його Собору всіх чинів ангельських у виконанні церковного хору.
За Божественною літургією творилася свята молитва дружньою братією духовенства, парафіянами й гостями свята, що прийшли у цей святковий день вшанувати нашого Небесного покровителя й заступника — Архангела Михаїла. В цей ангельський день ми дякуємо Богу, що Господь зібрав нас помолитися разом, відкласти усіляку суєту, полишити турботи й клопіт, й прийти до Бога з подякою за мир душевний, за святу молитву й причастя святих Христовий Таїн, за Ангела хранителя.
На проповіді отець Вячеслав звертає нашу увагу у необхідності щоденно звертатися до нашого Ангела Хранителя й у вчинках наслідувати образ безплотного хранителя душі і тіла нашого. Для цього треба покинути мамону — суєту мира цього й частіше дбати про духовні небесні цінності, що наближають нас до Царства Небесного і зустріч з Господом Богом!
Лунали привітання з престольним святом й з уст дітей, вихованців Недільної школи «Бджілка», чудова авторська поезія й дитячі вірші стали окрасою свята.
Сердечно привітав отець Віктор усіх з престольним святом, й подякував усім за щиру молитву, підтримку й шанобливе ставлення до нашого воєводи й заступника, якому доручив Господь дбати й піклуватися про людей на землі. Батюшка Віктор побажав усім миру, добра, кріпкого здоров’я, благополуччя й злагоди у сім’ях й запросив розділити радість торжества на честь усіх чинів ангельських за святковою трапезою. Амінь. І Богу слава.
Значимість свята зрозуміла: саме Михайло – «воєначальник» (по-грецьки архістратиг) незліченних легіонів добрих ангелів. Вони борються за душі людей зі своїми занепалими побратимами, які від заздрощів і злості почорніли до невпізнання і перетворилися на демонів. Архангел Михайло – доблесний воїн, славетний лицар Бога, що захищає Його честь та гідність. Справді, він носить Його титул не просто на щиті, але навіть у своєму власному імені: теофорне ім’я «Михайло» (євр. Мікаел) перекладається як риторичне запитання-вигук: «Хто дорівнює Богу?!» Відповідь, зрозуміло, зайва.
У старозавітній Книзі пророка Данила архангел Михайло виступає як князь богообраного Ізраїльського народу. Він захищає його від «князя» (тобто від суперника ангела) «царства Перського». А в новозавітній Книзі Одкровення (Апокаліпсисі) Михайло очолює останню – есхатологічну – битву з «драконом» (з самим Сатаною, або Дияволом) та його огидними клевретами. Ця лайка – улюблений сюжет християнського іконопису, живопису та графіки: перед очима одразу виникають експресивні дюреровські образи.
Але Архистратиг Михаїл для християн – не лише воїн, а й ангел милосердя, ходатай за людей перед Богом. Разом з архангелом Гавриїлом він стоїть біля Його трону. Він є провідником людських душ, який допомагає їм відчинити ворота Небесного Єрусалима. Він же, за переказами, переніс на Небеса тіло покійної Богоматері.
На Русі Михайло вважався покровителем князів (людей військових) і взагалі – нелегкої ратної справи. Але це не означає, що Архангел завжди має виглядати войовничим: варто лише поглянути на його образ із Синайського монастиря.
