Вшанувати наших пращурів та подвиг українських козаків зібрались люди, об’єднані спільним бажанням — за народними традиціями віддати належне героям минулих літ.
Організацію та проведення козацької тризни взяла на себе Всеукраїнська Запорізька громада — братство козаків, а очолили її отаман Всеукраїнської Запорізької громади- братства козаків — С. В. Волков та настоятель Свято–Богоявленського храму протоієрей Василій Брода, який вже більше семи років опікується духовним наставництвом козацтва.
Об одинадцятій годині в стінах храму зібралися козаки, козачки, парафіяни й почалося урочисте поминальне служіння — панахида. Присутні на чолі з отцем Василієм, що правив службу, щиро помолилися за почилих та загиблих козаків, які з давніх–давен відстоювали право свого народу на свободу, вільне існування, сповідування своєї віри, адже наша земля завжди була щедрим і багатим краєм, на який зазіхали заздрісники.
Саме козаки присвячували усе своє життя боротьбі за волю своєї рідної країни, збереження в чистоті й недоторканності православної віри. Козацтво — це гордість нашого народу, його історія, його душа.
«Ми повинні пам’ятати про їх подвиг захисників свого народу і своєї землі, молитовно згадуючи кожного християнина, який обрав такий подвиг. Не тільки пам’ятати, але й продовжувати його, зберігаючи козацькі традиції, в тому числі й ту, що козаки завжди своєю головною духовною місією вважали захист православ’я, яке сформувало наш народ на основі істинних цінностей», — такими словами до присутніх звернувся духівник братства козаків отець Василій Брода.
Урочиста частина тризни закінчилась і всі присутні перейшли до братської поминальної трапези. За великим загальним столом продовжувалося вшанування пам’яті запорізьких козаків.
В промовах лунала спільна сердечна думка: нам, нащадкам славетних козаків, потрібно не забувати й завжди пам’ятати, який безцінний внесок зробило українське козацтво в життя кожного, хто сьогодні живе на нашій землі.
Ми не завжди про це думаємо, але козацтво справді відіграло значну роль у становлення нашої країни, в формування національного характеру, народної самосвідомості. Будемо пишатися тим, що ми — нащадки козацькі, і тоді справді козацькому роду не буде переводу.