Учням 8-11 класів були запропоновані наступні теми: «Чому князь Ярослав отримав прізвисько «Мудрий»?»; «Ярослав Мудрий: шлях до святості»; «Ярослав Мудрий: дипломатичні стосунки з Європою через династичні шлюби»; «Чи можна назвати Київ містом Ярослава Мудрого?».
Пропонуємо вам ознайомитися з роботою переможця (друге місце) – Черепова Анастасія, учениця 10 класу Запорізької загальноосвітньої вечірньої школи № 31 (керівник – Отришко Валентина Юріївна).
Чи можна назвати Київ містом Ярослава Мудрого?
Так, можна! Бо при Ярославі засяяв Київ золотоверхими куполами, заблищав Золотими Воротами, загомонів яскравими базарами, заговорив різними мовами! Як свідчить Літопис руський, передчуваючи наближення смерті, князь Ярослав зібрав своїх синів і промовив до них і сьогодні актуальні слова: «…Сини мої, майте межи собою любов, бо ви є брати від одного отця і одної матері. І якщо будете ви в любові межи собою, то й Бог буде в вас, і покорить Він вам противників під вас, і будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви в ненависті жити, у роздорах сварячись, то й самі загинете, і землю отців своїх і дідів погубите, що її надбали вони трудом великим…»
Час правління Ярослава Мудрого (1016–1054) знаменний розквітом Київа і Київської Русі. Ярослав Мудрий ввійшов в історію не тільки як великий державний діяч. Він показав себе і як людина, що зуміла перебороти самого себе. Характер Ярослава був далеко не простий. Фігура, складена із протиріч: жорсткий диктатор і мудрий книголюб; лукавий політик і вдохновенний будівельник. Да і важко навіть передбачити добродушність в характері Ярослава. Адже мати його була половчанкою. В його жилах текла гаряча и яросна кров жителів половецьких степів.
Не володіючи фізичною силою, будучи кульгавим, Ярослав був хоробрим воїном і відважно вів військо в бій. Народившись язичником, він став дійсним християнином, якого причислили до лику святих. Великий князь показав себе людиною винятково різнобічною. Час Ярослава – час внутрішньої стабілізації, що сприяла зростанню міжнародного авторитету Русі. За часів Ярослава досяг небувалого розквіту стольний КиЇв – він ні в чому не поступався головному місту того часу – Константинополю, який наші пращури називали Царградом (тепер це Стамбул).
Київська Русь за князя Ярослава була великою і могутньою державою Європи. Дивлячись на вдалу зовнішню політику Ярослава Мудрого, вражаєшся: князь-політик підтримував добрі відносини із сцсідами, уникав воєн з іншими країнами. І хоч окремі збройні сутички князю довелося вести, проте з жодною європейською державою Київська Русь часів його князювання не мала тривалого протистояння. Перевага надавалася не силі зброї, а силі розуму. У зовнішній політиці використовувались усі можливості дипломатії, з-поміж яких чільне місце посідали міждинастичні шлюби. Недарма Ярослава Мудрого часом називають сватом і тестем Європи. Своїми діяннями цей князь заслужив у нащадків прізвисько Мудрий.
Очоливши Давньоруську державу після Володимира, князь Ярослав Мудрий дбав про її столицю – Київ. Було це вже велике місто, що мало понад сто тисяч мешканців. З усіх сторін з’їздилися до Києва свої та чужі люди: чи то купити, чи продати щось, чи за іншою своєю власною або й державною справою, чи до суду, чи до уряду, чи помолитися. Титмар Мерзебургский вважав Київ в цей час дуже великим і міцним містом, в якому 400 церков та 8 базарів. Адам Бременский називав Київ суперником Константинополя, «блискучою прикрасою».
Ярослав залишився в історії як великий містобудівник. При ньому в Києві було побудоване нове «Місто Ярослава», Київ набагато розширив свої межі. Територія Києва, яка значно збільшилась, була обнесена високими валами. Довжина цих гіганських земельних стін, висота яких досягала 14 і ширина 16-18 метрів дорівнювала 3.5 км. Площа, оточена новою лінією укріплень у 7 разів перевищувала первісну і сягала 72 га. Перед валом знаходився глибокий рів, а вал доповнювала стіна з дубових колод. Давній город, що стояв на горі, не мав змоги вже помістити під час небезпеки всіх мешканців. Ярослав розширив його втроє й наново укріпив. Довкола йшли високі вали, збудовані з каміння й землі, з дерев’яними й мурованими вежами, з глибоким ровом, що через нього вели мости.
Місто Ярослава мало троє воріт. Найславнішими були Золоті ворота з південного заходу, збудовані з каміння та цегли й покриті золотою бляхою. Свою назву отримали від схожості з константинопольськими Золотими воротами. Золоті ворота в Києві – одна з небагатьох споруд Київської Русі, що дійшли до наших часів. Включені до Списку Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО, Золоті Ворота були побудовані в 1037 році. Вони були частиною оборонного спорудження та служили парадним в’їздом до міста – це була широка арка з бойовим майданчиком над нею, в центрі якої була споруджена білокам’яна церква Благовіщення. Цей дивовижний витвір давньоруських зодчих викликав захоплення сучасників і наводив жах на ворогів своєю неприступністю. Крім оборонних цілей Золоті ворота мали також і тріумфальний характер – тут зустрічали іноземних послів і іменитих гостей, проводжали воїнів на захист Батьківщини, під склепінням воріт проходили князівські дружини, які поверталися з походів.
У 1037 році Ярослав в ознаменування блискучої перемоги над печенігами і на місці битви заклав храм – собор Святої Софії. Він був названий, так само, як і головний собор Константинополя, і в тім була своя політична символіка. В Ієрусалимі дорога від Золотих воріт йшла до Ієрусалимського храму, у Візантії дорога від Золотих воріт йшла до храму святої Софії. За Візантійською традицією, Ярослав дорогу від Золотих воріт направляє до Софійського собору, усьому світові заявляючи, що Київська Русь – спадкоємиця слави цих держав!
Собор Святої Софії в Києві захоплював увагу, запрошував одним своїм величним виглядом. Він відразу став не тільки релігійним, але й духовним центром країни. Ярослав та Інґіґерда (після хрещеня Інгигерда прийняла ім’я Ірина) відомі й своєю богоугодною працею у справі поширення та утвердження християнства на Русі. Є відомості, що княгиня Ірина заснувала у Києві перший жіночий монастир в ім’я своєї покровительки – святої великомучениці Ірини і, за звичаєм того часу, не лише опікувалася, а й управляла ним. До середини ХХ століття дивилась в небо одна з колон собора цього монастиря. Зараз про храм нагадує тільки назва тихої вулочки в центрі міста.
Ярослав похований у мраморному саркофазі Софійського собору. У написі на стіні храму він названий как «цесар» (цар). Митрополит Іларіон називав Ярослава «руським каганом».
Ярослав був ревним поборником відкриття шкіл, розвитку грамотності. За його часів були створені перші бібліотеки, одержала визнання і підтримку перекладацька діяльність. Багато книг древніх авторів, творів візантійських батьків церкви й істориків були переведені на слов’янську мову. 1037 рік став знаменним ще і тим, що у цей час зароджується руське літописання. Створюється Найдавніший літописний руський звід, і його пов’язують з будівництвом Софійського собору. Були споруджені численні церкви. У той час у Києві нараховували близько 400 церков. За його князювання було закладено Києво-Печерську Лавру.
У Києві Ярослав заснував і пізніше опікувався монастирем святого Георгія, названого ним на честь свого небесного покровителя (хресне ім’я князя – Георгій–Юрій). Окрім цього, Ярослав збудував багато інших церков, сприяв розвитку духовної освіти. Ярослав не просто читав книжки чи купляв их (до речі, дуже багато), але і створив бібліотеку руських та грецьких книг, яку передав Софійському собору – для всіх бажаючих. Що цікаво,– князь Ярослав, схиляючись перед іноземною вченістю, наказав переводити книжки з грецької мови на слов’янську, щоб учились люди рідній грамоті, а не іноземній. Чи може і нам взяти за взірець того ж!
Київська Русь за Ярослава Мудрого була великою і могутньою державою Європи, досягнувши найвищого розвитку завдяки його розуму, вдалій політиці. Князь, проживши яскраве і досить довге життя, помер на 76 році. Діяння князя були спрямовані на благо держави, на її розвиток і процвітання, і Київ – це витвір його рук, розуму і праці. Мимоволі закрадається думка про те, що якби наступні, особливо сучасні, правителі України були такими ж мудрими, як Ярослав, то держава була найпередовішою державою в світі. Сяяла на весь світ золотоверхими куполами, блищала Золотими Воротами, гомоніла яскравими базарами, говорила різними мовами! А що ж наробили ми? Схаменіться, людоньки! Прах Ярослава волає нащадкам: Діти, діти, що ж ви наробили! Слово моє ви порушить посміли! Тяжкою працею, дочками й синами, мир вам і розквіт зоставив! Славнеє місто, Київ великий, золотоверхий і мирний вам на щастя збудував, рубежі укріпив. Що ж ви, діти наробили: Бога забули, Київ кров’ю залили, димом, як тисячоліття назад закоптили? Через століття сини гинуть, а матері і жінки, на валу ридма ридають, війну проклинають! Боже, даруй нашій землі мудрість і мир!
Методичний центр Запорізької єпархії УПЦ
