Умислив фундувати
школи, аби молодіж
в справжній побожності,
в звичаях добрих і
в науках вільних
навчена була.
(Петро Могила)
Петро́ Моги́ла (рум. Petru Movilă; * 31 грудня 1596 (10 січня 1597), Сучава — † 1 (11) січня 1647, Київ) —молдовський боярин, український політичний, церковний і освітній діяч Речі Посполитої, архімандрит Києво-Печерського монастиря з 1627 року, Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі з 1633 року, екзарх Константинопольського патріарха. Канонізований Церквою 1996 року.
Це були поборники православної віри, які боролися з уніатством та агресивним окатоличенням Західної і Центральної Русі-майбутньої частини держави України.
Вони мали на меті об’єднати зусилля православних русинів та надати можливість зацікавленим особам отримати духовно-світську освіту світового рівня у православному дусі. Насамперед, для широкої проповіді Православ’я і серед простого народу, і в колі знатних шляхтичів.
Нагадаємо, у XVI ст. більша частина українських земель (Галичина, Холмщина, Волинь, Поділля, Брацлавщина, Київщина) підпала під владу Речі Посполитої. В Україні з’явилися польські магнати , яким король роздарував землі, національна культура і православна церква піддавалися жорстоким утискам. Поряд зі зміцненням польської адміністрації костели почали боротьбу за перетворення русинів православного віросповідання на римо -католиків.
Для української культури наслідки Брестської церковної унії 1596 p . були дуже важкими: створення з однієї православної церкви двох — уніатської (українська католицька церква, з’єднана з Римом — УГКЦ ) і православної, яка у другій половині XVII ст. потрапила в залежність від Московського патріархату (утворився Екзархат в Україні).
Поглибилися денаціоналізація української шляхти, цілий ряд знатних родів перейшло в унію або католицтво, спольщилося. У той час православні ненавиділи уніатів як зрадників, а римо-католики не вважали православних повноправними громадянами, принижували їх (православіє-це «хлопська віра», мова русинів- «псина» та інше). Поляки вимагали, щоб православні відмовилися від своїх догм, історії, традицій. Але українська православна церква не зв’язала себе з польським урядом, а активно боролася проти експансії католицизму.
У тих складних умовах, в яких опинилась українська земля і православ’я, козацтво на чолі з Сагайдачним захищало православну твердиню в Києві – Печерську Лавру. У першу чергу освічені люди вбачали спасіння православної віри і відродження національного духу у науці та освіті, у навчанні українських дітей у православних школах. Київська братська школа (яка згодом увійшла до Києво-Могилянскої Академії, мала підтримку Війська Запорозького і, зокрема, гетьмана Сагайдачного. Вступ гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного «зі всім войском» до Київського братства значно посилює авторитет братства та позитивно позначається на справах школи. Тут виховалося не одне покоління української молоді, відданої традиціям, історії, мови та готовності стати на захист своєї землі та виборювати свободу.
Деякі вчителі Львівської та Луцької братських шкіл переїхали викладати до Києва.
Згодом Києво-Братська колегія іменувалася Києво-Могилянською на честь свого благодійника та опікуна. Це сталося вже понад двадцять років після його смерті. Вперше цю назву знаходимо в грамоті короля Михаїла Корибута у 1670 році: «Ми нашою королівською владою дозволили, після такого тяжкого руйнування і спустошення, відновити помянуту Києво-Могилянську колегію і в ній школи». Петро Могила створив мережу освітніх осередків (колегії) по всій Україні. Згідно з Гадяцьким трактатом 1658 року між Річчю Посполитою і Гетьманщиною колегії надавався статус Академії і вона отримувала рівні права з Ягеллонським університетом. Після входження українських земель у склад Московського царства статус Академії був підтверджений у грамотах російських царів Івана V 1694 року та Петра I 1701 року.
У 1763 році Катерина ІІ видає указ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.
Незважаючи на намагання випускників перетворити академію на сучасний університет, за розпорядженням уряду, указом Синоду від 14 серпня 1817 року Академію було закрито. Натомість у 1819 році в приміщеннях Києво-Могилянської академії була створена Київська духовна академія. Духовна академія була авторитетним навчальним закладом серед православних країн. За часу її існування тут вчилися молдовський поет Алексей Матеєвич та Вісаріон Пуіу, в майбутньому — митрополит румунської православної церкви. Тут також одержали освіту відомі українські культурні діячі: філософ Памфіл Юркевич, диригент Олександр Кошиць та літературознавець Сергій Єфремов.
Після Жовтневої революції, у 1918 року Київська духовна академія була закрита, а її будівлі передані Дніпровській військовій флотилії. А у 1935 року радянською владою був зруйнований Богоявленський собор Братського монастиря, який належав до академії.
За часів СРСР в будівлях академії на Подолі розміщувалося Київське вище військово-морське політичне училище.
19 вересня 1991 року згідно з розпорядженням Голови Верховної Ради України «Про відродження Києво-Могилянської академії» було створено Університет «Києво-Могилянська академія» на її історичній території.
Головним ініціатором відновлення діяльності Києво-Могилянської академії був В’ячеслав Брюховецький, який став першим президентом НаУКМА. Рівно через рік після одержання Україною незалежності, 24 серпня 1992 року перші студенти НаУКМА почали своє навчання.
У 1994 році університет отримав статус національного і був акредитований за четвертим рівнем акредитації. У відродженні університету велику ролі відіграли благодійники. Для зібрання необхідних на початку коштів було створено Науково-дослідний центр «Спадщина Києво-Могилянської академії», Міжнародний благодійний фонд відродження Києво-Могилянської академії та Києво-Могилянську Фундацію Америки. Багато приватних осіб жертвували власні бібліотеки для новоствореного університету. Також ремонт та облаштування нових корпусів були значною мірою профінансовані приватними особами. Так, бакалаврська бібліотека була відреставрована за допомогою Фундації Омеляна та Тетяни Антоновичів і тепер носить ім’я Антоновичів.
***
Впродовж 400 років Києво-Могилянська Академія традиційно вважається одним із старовинних науково-освітніх центрів Європи, на рівні з Ягеллонським університетом у Кракові (Польща). Серед її випускників — 14 гетманів (Іван Мазепа, Пилип Орлик, Павло Полуботок, Іван Скоропадський та Іван Самойлович, а також багато хто з козацької старшини), філософ Г. Сковорода, науковець М. Ломоносов, архітектор Іван Григорович-Барський, церковний діяч Д. Ростовський, ватажок УНР В. Винниченко і історик М. Грушевський, композитори Максим Березовський і Артемій Ведель та інші. Авторитет та якість освіти в академії також приводили сюди іноземних студентів: росіян і білорусів, волохів, молдаван, сербів, боснійців, чорногорців, болгар, греків та італійців. Вихованці академії часто продовжували освіту в університетах Європи, оскільки, згідно з європейською традицією, викладання йшло латиною.
В Україні ще такого рівня заклади це — Національний університет ім. Т. Шевченка (колишній св. Володимира), університети у Харкові, Львові, Симферополі.
Діяльність Києво-Могилянської Академії в Україні — це фактично місіонерський подвиг збереження канонічної Православної Церкви і православної освіти в Україні, це і є націєтворчий елемент Української Державності.
Адже Православ’я — це віра наших предків, людей Київської Русі, хрещеної св. кн. Володимиром, це віра людей Заходу України, хрещених св. Іштваном також до розділення єдиної Церкви на православіє і католицтво у 1054 р., православ’я- це віра козаків Запорізької Січі, це віра більшості громадян сучасної України.
УПЦ, з єднана зі Вселенським Православ’ям через РПЦ, але за Статутом самостійна в устрої і управлінні — це сьогодні найбільша конфесія в Україні. Але Україна у 21-му столітті є багатоконфесійною країною із наслідками церковного розколу 90-тих років. Дискутування з греко-католиками, римо-католиками, протестантами до католиків, розкольниками КП, мусульманами, юдеями та ін. має йти в площині розуміння Божого промислу для України.
Але який він?
Про це розкажуть історики, теологи і духовні особи Запоріжжя під час конференції, присвяченій 400-річчю заснування націєтворчого елемента Української Державності — Києво-Могилянської Академії.
Захід відбудеться 01.10.15 на базі історичного факультету Запорізького Національного Університету. Початок об 11:00.
Куратор: клірик Покровського архієрейського собору м. Запоріжжя Запорізької єпархії УПЦ ієрей Анатолій Ревтов.
Запрошуємо представників всіх конфесій підтримати ініціативу Запорізької єпархії УПЦ і історичного факультету ЗНУ. Запрошуємо ЗМІ.
Підготували ієрей Анатолій Ревтов і Олена Гулая
Прес-служба Запорізької єпархії УПЦ
