Стояння християнське
Тема есе «Війна як виклик недільній школі» спонукала мене замислитися про нові аспекти процесу духовної освіти та виховання в нашій недільної школі. На мою думку, це можливе за умови солідарної зміни сприйняття нинішніх подій викладачами школи і батьками наших вихованців. Тільки разом ми зможемо піти на прорив стіни зневіри, розгубленості та малодушності. Господи, допоможи! Надай, Господи, розум і сили знайти необхідні слова з великої духовної скарбниці святих отців і прийми молитви за спасіння грішного світу!
Останнім часом ми на собі відчули і чіткіше зрозуміли, що таке мор і війна. З очей нашої країни викотилися кілька сльозин, з її грудей під ракетними ударами щодня виривається стогін, війна іде кровавим кроком. Разом с цим в кожну родину прийшли сум і зневіра. Розповзається страх.
Свого часу один з найбільш шанованих старців архімандрит Іоанн Крестьянкін сказав нам: «Наш спротив майбутньому страху одне-єдине — наша віра в Бога, наше життя за вірою… Чи Господь не знає, як зберегти своїх чад від години лютої, аби серця наші були вірні Йому».
Лютою годиною можна назвати теперішні кроваві події у нашому красивому, щедрому, рідному краї, де розв’язалася війна між православними країнами. Господи, захисти наш привітний, світлий і сонячний дім, зупини війну! Віддаємо все у Руку Твою!
Всім відомо, що перша недільна школа була відкрита у 1859 році у Києві. Тут викладався Закон Божий, граматика, письмо та арифметика. Особлива увага приділялася моральності християнського вчення. Недільна школа стала предметом необхідності, її стали називати центром духовного і морального розвитку.
Православний храм – царство Благодаті і Миру, Тиші і Спокою. Ново-Свято-Успенскький храм був і є прихистком для багатьох людей, духовно травмованих гріхами. Нинішня загальна трагедія торкнулася кожної родини з Країни золотого колосу, саме тому наші прочани і ніжні паростки – їх діти – не залишають Божого храму. Тут немає місця розмовам про війну, бо кожен приходить на зустріч с Господом Ісусом Христом, який є Любов, а біль свою передає у молитвах до Нього і Пресвятої Богородиці.
Недільна школа при Ново-Свято-Успенському храмі не припиняє своєї роботи. На мою думку, найкращим способом збереження душевного спокою наших вихованців – є перенесення під час занять у стіни класу і збереження Благодаті і Миру, які панують у нашому храмі. Ми можемо дати надію і примножити у дітей невтримний поклик до життя.
Так, у дітей під час занять можуть виникати репліки або питання про війну. Я переконана: викладачу необхідно тактично і дуже м’яко переключати увагу дітей на, наприклад, висловлювання святих отців про пороки людей. Адже святими отцями до нас вже все сказано.
На мою думку, дуже важливо не змінювати порядок занять, тільки проводити їх в більш теплій атмосфері, більш доброзичливо, з більшою увагою до кожної дитинки. Недільна школа має стати духовною колисочкою для вихованців недільної школи.
Прийде час, у Божій партитурі зазвучить спів Миру, заспівають благовісти і наше сонце зійде над руїнами. Недільна школа, яка є невід’ємною частиною Ново-Свято-Успенського храму, разом із ним пройде важкі часи молитовної битви за нашу присутність на землі.
Вихованці недільної школи – маленькі дорослі. Час плине дуже швидко, і скоро вони стануть повнолітніми.
Митрополит Антоній Сурозький, якого називають апостолом Любові, сказав нам: «Я закликаю всіх вас, перед лицем усього того, що зараз відбувається у світі, знову подивитися на те, яке ж наше стояння християнське,… зрозуміти, що наше місце на хресті, а не лише біля хреста».