Сегодня своими рассуждениями делится Подорожко Светлана Львовна, руководитель воскресной школы «Воскресная звезда» Ново-Свято-Успенского храма г. Запорожья.
На уроках недільної школи, коли я намагаюся висвітлювати події попереднього тижня, то часто акцентую увагу дітей на наступному. Святі люди зазвичай народжені в духовно обдарованих родинах, де вони з дитинства виховуються в християнській любові. Подальша їх духовна освіта триває все життя, і вони, як кожен християнин, прагнуть до святості.
Про прагнення реалізувати свою особистість та задум Божий про себе, про намагання стати причасником Божої благодаті та мати життя, спрямоване на здобуття благодаті Святого Духа – про все це свідчать життєписи новомучеників і сповідників Запорізького краю. Я хочу зупинитися на особистості Феодосія Пилиповича Станкевича, який єдиний зі сповідників нашого краю прирівняний до лику святих.
Протоієрей Феодосій Станкевич
Вдивляючись в обличчя Феодосія Станкевича на фотографіях, я запитую себе: як можемо ми в сьогоднішньому житті проявити таку ж любов та відданість Спасителю, яку мав святий Феодосій? Відповідь, на мою думку, очевидна: це — вивчення життєпису протоієрея Феодосія Пилиповича Станкевича та прагнення стати духовними вихованцями цієї людини.
На фоні відданого пастирського служіння особливу увагу привертає мужність святосповідника Феодосія, як «воїна Христова», під час обновленського руху після Лютневої революції 1917 року. Він без страху роз’яснював прихожанам переваги канонічної Церкви та закликав людей не ходити до храмів, в яких в яких духовенство приєдналося до розколу. На допитах він відповідав: «Я строго дотримуюся заповітам Христа і, якщо відступлю, я буду не християнином». Саме ці прості слова можуть стати «золотим віршем» у дні пам’яті святосповідника Феодосія Мелітопольського. Саме ці слова мають особливе значення під час сьогоднішнього розколу в Україні.
Хвиля репресій 1937 року була спрямована на знищення найкращих представників людства, «лімітованого» відбору людей до страти або таборів. Великий терор досяг свого апогею, став третьою революцією у мізках. І в цей час, коли люди жили в постійній паніці та перетворилися на біомасу, святосповідник Феодосій потрапляє в пекло — його звинувачують у пособництві німецьким окупантам. Проте він твердо заперечує наклепам та стверджує про виконання релігійних обрядів в межах, дозволених законом. Після тюремного життя Феодосій Станкевич повертається скаліченим фізично, проте духовно загартованим, здатним і надалі допомагати людям в їх стражданнях та скорботах. Він не зрікався віри, ніколи і нічого не боявся, в ньому проявлялася сила Господня. В часи випробувань Православної Церкви святосповідник Феодосій Мелітопольский сповідував віру Христову, тому Господь сповідував його перед Богом.
На уроках недільної школи я намагаюся довести дітям, що святі люди – це не легенда. Святі – це люди з нашого, сучасного життя і вони свідчать про відродження Святої Церкви.
13 жовтня ми прославляємо нашого покровителя, молитовника, святосповідника Феодосія Мелітопольского, пам’ятачи про його відданість Спасителю, жертовність та його особистий шлях до Царства Небесного.
Святий отче Феодосіє, моли Бога за нас!
