Маленький храм з великою душею
Ново-Свято-Успенський храм, як православний християнський храм, є безцінним за своїм призначенням. Минуле нагадує – люди завжди прикрашали землю храмами, кожен з яких має свою неповторну історію.
У 1995 році виданий наказ правлячого архієрея єпископа Василія про створення у Хортицькому районі м. Запоріжжя нового храму на честь Успіння Пресвятої Богородиці. За волею Господа та по Його милості призначеним настоятелем протоієреєм Олександром Корякіним були зібрані прості люди, які разом, буквально на руїнах, взялися будувати храм.
Під Христовим вінцем майбутнього храму, в неймовірно складних умовах, не маючи необхідних матеріалів завтрашні парафіяни прикладали значні духовні та фізичні зусилля для відкриття нашого храму. Так, перший престол був виготовлений із фанери, іконостас – з простої червоної тканини, аналой – із звичайних рейок, семисвічник, свічники – із сталевих частин авіадеталей, навіть воду доводилося приносити із дому.
Проте, ці благословенні труди були винагороджені, і 15 лютого 1996 року в день свята Стрітення Господнього першим молебнем віддана подяка Богові. Далі у нашому Ново-Свято-Успенському храмі почали відправлятися Святі Божественні літургії.
Водночас тривала кропітка робота з благоустрою храму та прилеглої території. Парафіяни охоче, з терпінням і вірою допомагали храму: добудовували приміщення та прибирали сміття, оформляли храмову документацію, випікали просфори, підтримували роботу трапезної. Ці небайдужі люди активно допомагали – талановито та натхненно працювали, багато хто з них набув нових навичок. Звичайно, значну частину виконання цієї роботи брав на себе настоятель храму о. Олександр Корякін. А його молитовну підтримку відчували усі.
Багато хто з цих людей і дотепер є парафіянами нашого Ново-Свято-Успенського храму, частина вже покинула цей світ.
Сестра Марія свої спогади про той час звіршувала в наступних аматорських рядках:
«Я не скажу, что было тяжело
Да и не помню, как тогда нам было
В душе лишь радость – как нам повезло,
Что строить храм нам, грешным, поручили»
Молитвами нашої громади, під опікуванням Пресвятої Богородиці храм поступово набував риси і вигляд, які він має і сьогодні. Слід пом’янути парафіянина Олександра (нині покійного), золотими руками якого вирізані з дерева і піднялись під купол Царські ворота. Ним же створений ковчег для святих мощей та інші церковні речі.
Сьогодні Ново-Свято-Успенський храм, як і від самого початку, наповнений іконами і таку кількість ікон нечасто побачиш в інших храмах. Перші ікони передані парафіянами, а найперша з них «Покров Пресвятої Богородиці» зараз перебуває у класі недільної школи храму. Настоятель о. Олександр Корякін жертвував величезну кількість ікон, привезених зі своїх паломницьких поїздок до Оптиної пустині та інших монастирів. Сьогоднішнім настоятелем храму о. Петром Шийкою цінна традиція узвичаєна, храм продовжує наповнюватися новими іконами.
В нашому храмі є також рукописні ікони у техніці древньої російської школи, створені відомим художником-іконописцем Миколою Глаголєвим та його колегою Віталієм Хоміченком. До речі, саме у Ново-Свято-Успенському храмі сталася зустріч і бесіда Віталія з настоятелем о. Олександром Корякіним: тут він вперше відчув покликання до іконопису і з того часу не залишає богонатхненного заняття.
Душею, серцем та руками людей створювалися і наповнювалися теплом затишні приміщення бібліотеки, свічної крамнички, книгарні, недільної школи. Також була зібрана, опрацьована та систематизована величезна кількість матеріалу для наповнення і забезпечення практичної складової життя храму.
З початку існування храму у настоятеля о. Олександра була мрія про дитячу недільну школу, оскільки храм вважався і вважається «сімейним», багато дітей приходять сюди разом з батьками. Школа була створена, стала розвиватися: викладачами започатковане викладання Закону Божого, Священного Писання, бесіди про життя святих, перегляд фільмів православної тематики, читання книг тощо. Також діти з великим бажанням стали брати участь у єпархіальних конкурсах, храмових спектаклях і концертах, організовувати виставки творчих робіт.
Настоятель храму о. Олександр Корякін приділяв значну увагу освітньому християнському вихованню своєї пастви, бо в Євангелії сказано: «Силкуйся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди.» (2 Тим 2:15).
Численні проповіді, заняття в недільних школах для дорослих і дітей, особисті бесіди були спрямовані на оновлення людей благодаттю Святого Духа. Особлива увага приділялася о. Олександром Корякіним і направленню дітей Ново-Свято-Успенського храму на навчання до духовних шкіл. Дівчата – вихованки недільної школи навчалися на регентському відділенні Чернігівського духовного училища. Хлопці – в Голосіївському духовно-професійному училищі. Саме там и почав здобувати богословську освіту о. Петро Шийка. Тут він познайомився зі своєю майбутньою дружиною матушкою Галиною, яка була направлена на навчання о. Олександром.
По закінченню духовних шкіл (Чернігівського духовного училища та Київської духовної академії і семінарії) о. Петро Шийка разом з дружиною прибув до Запоріжжя, де був прийнятий до кліру Свято-Покровського кафедрального собору.
Після смерті 4 вересня 2014 року настоятеля о. Олександра Корякіна о. Петро Шийка очолив Ново-Свято-Успенський храм. Разом з протоієреєм Олександром Педєм о. Петро продовжує служіння. Любов з’єднує парафіян – живих і мертвих, молитва всіх поєднує з Богом.
Довіра людського розуму до Божественної істини, Святого Письма, Святого Передання завжди супроводжують істинну віру. Останнім часом парафіяни частіше беруть участь у Божественних літургіях і Святих Таїнствах. По милості Господа та по молитвах Пресвятій Богородиці кількість віруючих Ново-Свято-Успенського храму зростає, парафія значно розширилася і зміцнилася.
Плине час, який вимагає відповідних змін у нашому житті. Тому настоятелем о. Петром Шийкою вжиті заходи щодо якнайскорішої реконструкції храму: документально розроблений, оформлений та узгоджений з місцевою владою проект оновлення храму. Оригінальність рішення полягає в тому, що будівля храму зміниться зовні – він стане оновленим і просторим. Деякі зміни передбачені і всередині будівлі, проте загальна внутрішня архітектура буде збережена. На жаль, війна внесла корективи у плани настоятеля і громади. Проте, як є на те воля Божа, все в свій час відбудеться. І наш храм і надалі буде наповненим благодаттю, теплим і затишним, а о. Петро Шийка та о. Олександр Педь будуть вести свою паству до спасіння.
В Євангелії сказано : «І немає для мене більшої радості, ніж чути, що діти мої йдуть дорогою правди.» (3 Іоана 1:4).
Для нас Господь пропонує шлях повернення до смиренного дитячого духу: духу віри, любові, скромності, чистоти та безмежної надії на Бога. Недільна школа Ново-Свято-Успенського храму орієнтована на сімейний підхід, що, безумовно, розвиває відчуття причетності до спільноти храму. В школі діти в прийнятній формі вивчають основи православного віровчення та православної культури, образотворче мистецтво, прикладну творчість, навчаються музиці. Навчання – це в першу чергу живе, діалогове спілкування з вихованцями на теми Закону Божого, Священної історії, історії Церкви, залучання до музикальних репетицій, підготовка свят, вітань, виготовлення власноруч різноманітних декоративних виробів.
Для викладачів школи та вихованців дуже важливою є підтримка настоятеля храму о. Петра Шийки: його бесіди з дітьми наповнені любов’ю і доброзичливістю, він є добрим отцем, який обіймає всіх теплом свого серця.
Настоятель підтримує школу всім необхідним для підготовки достойних конкурсних робіт, виступів на концертах, змаганнях тощо. Вихованці неодноразово ставали призерами обласних конкурсів малюнку «Краса Божого світу», єпархіальних конкурсів «Пасхальний фестиваль» та «Зерно істини». Щорічно діти беруть участь у конкурсах «Парад сніговиків», «Парад різдвяних янголів» та отримують дипломи учасників і цінні подарунки. Викладачі недільної школи також мають численні нагороди і подяки.
За словами апостола Петра, віруючі – це «камені живі», які будуються в «дім духовний» – «І ви самі, неначе живе каміння, з якого Бог будує духовний храм, щоб ви стали святим священицтвом і приносили духовні пожертви, приємні Богу через Ісуса Христа.» (1 Петра 2:5).
Наш храм – дім з великою душею. На всіх її вистачає, всі тут одне одного знають і люблять. Багато з тих, хто вперше приходить до нашого храму, відзначають особливий спокій і затишок.
Під духовною опікою настоятеля храму о. Петра Шийка парафія живе, як одна велика сім’я і тепло приймає тих, хто стає її частиною. Разом радіємо з тими, хто хреститься, вінчається і разом сумуємо за тими, хто йде в інший світ.
Скільки життів, з милості Божої, змінилися на краще. І як не радіти і не дякувати Господу за те, що першою сходинкою на шляху до спасіння для багатьох став Ново-Свято-Успенський храм міста Запоріжжя – маленький храм з великою душею та великим люблячим серцем.