Інформаційно-просвітницький відділ публікує добірку думок і настанов Блаженнішого Митрополита Володимира, які він озвучив у своїх інтерв’ю для різних ЗМІ, а також фільм про Архіпастиря.
Фільм пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира
«Я повернувся до свого дому. До рідного дому. До своєї Батьківщини, котра мене виховала… Не можна заявляти про свій патріотизм. Бо мені здається так, що це природнє відчуття, яким воно є по відношенню до матері рідної, котра нас народила на цей світ…», — так в 1992-му році Блаженніший Митрополит Володимир почав свою першу проповідь після обрання на пост Предстоятеля Української Православної Церкви. Це був тяжкий хрест. Йому випала історична роль — стати на чолі Української Православної Церкви та зберегти її в дуже складний час, коли в руїнах була не тільки країна, а й Церква, змучена десятиліттями радянського безбожництва.
Настанови та думки Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира
Що таке віра
Вірити можна у все що завгодно. Але віра стає релігією тільки тоді, коли поєднується з правилами життя, оцінкою вчинків, мудрістю поведінки, поглядом, спрямованим у майбутнє.
Про сучасну епоху
Проблеми людини у всі часи після гріхопадіння одні і ті ж: житейські турботи і боротьба з пристрастями і спокусами заради спасіння безсмертної душі. Змінюються форми господарювання, політичні системи, а людина залишається тою ж і точно також потребує спасительної Божої помочі. При цьому, дійсно, кожна епоха має свої особливості, ставить свої питання і виклики перед Церквою і кожним християнином. Сьогодні це секуляризація, яка намагається зайняти звільнене місце войовничого атеїзму і яка намагається зробити людей, по слову Одкровення Іоанна Богослова, «ні холодними, ні гарячими», які дбають лише про земне.
Про головне завдання Церкви
У наш досить непростий час бажаю милості Божої і Божого благословення. Майте мир в душах ваших, і Господь благословить вас довголіттям на землі. Несіть слово Боже, яке сприяє миру і взаєморозуміння. Нести мир – це завдання Церкви, і Церква його виконує.
Про те, що об’єднує
Об’єднувати віруючих повинна Євхаристія. Всіх, незалежно від віку і соціального положення. І це спілкування в таїнствах і Літургія («спільна справа») може продовжуватися спільними справами і братнім спілкуванням у позабогослужбовий час.
Про місію Церкви
У реальному церковному служінні здійснюється заповідь Спасителя про любов до ближнього. Люди, які приходять до храму помолитися і з почуттям виконаного обов’язку йдуть додому, повинні залучатися до цих справ, жити життям громади, її турботами. Це проблема актуальна. Треба не боятися довіряти людям, особливо молоді, серйозні парафіяльні справи. Не тільки слово, але і справа – шлях до воцерковлення. У християнському служінні пробудиться християнин.
Як ставитися до невіруючих друзів
Більше слухати і менше говорити. Побільше — вчитися і поменше — повчати. Навчайтеся щиро любити своїх друзів незалежно від їх відношення до віри і Церкви, намагайтеся їм допомагати і підтримувати. І щиро моліться, щоб благодать Божа торкнулася і сердець ваших друзів.
Найбільший біль
Це розділення православних, це розкол Церкви, який відбувся 20 років тому і який дуже важко вилікувати. Тому що пропаганда була сильна, насильство по відношенню до нас, захоплення церков, монастирів та інші напади. І письмово, і усно, і практично. Ми сумуємо з цього приводу. Але знайти поки що шляхи до єднання не можемо, тому що заважає політика. Політика теж грає роль в житті Церкви. Але ми сподіваємося, що православні люди, які з ненавистю ставляться до нашої Церкви, можна сказати, вважаючи її прокомуністичною, проросійською, змінять свою думку. Це сумно, і ми молимося, щоб Господь вселив у серця наші дух миру, дух єдності, дух розуміння завдання і цілі Церкви на землі. Господь закликав усіх до єдності. Він єдиний пастир і сказав, що будуть єдині вівці. Ми сподіваємося на це.
Про політику
Церква поза політикою. Христос для всіх. Хочу, щоб у Церкві не було політики.
Про автономний статус УПЦ
В УПЦ є права широкої автономії і самостійності в управлінні. Питання про автокефалію ребром сьогодні не стоїть, хоча розмови йдуть і всередині, і за межами Церкви. Мислять, що це дасть якісь переваги або ж нівелює існуючі недоліки. Помісний Собор нашої Церкви, який проходив влітку, зазначив, що нас влаштовує нинішній статус УПЦ. Така офіційна позиція нашої Церкви. Така моя позиція.
Якою Церква буде через 10 років?
Бачу Церкву в повній дії. При виконанні її місії і проповіді. І сподіваюся, що Бог милосердний пошле нам мир, взаємну згоду спільно славити воскреслого Христа.
Про книги
Мені подобається з російських класиків Достоєвський, з українських класиків — вірші Тичини. Його рідний брат був священиком Чернігівської єпархії, коли я там служив. Ми дуже багато говорили, він був проста людина, але дуже підкуповував своїм глибоким, без претензії, розумінням життя.
Про мрії
Мрії, мрії, ви моя радість… Я мрію, щоб Бог, якщо визначить мені жити і працювати, був би до мене милостивий та допомагав би мені дійти свій шлях до кінця. А я, в свою чергу, буду докладати всі зусилля, щоб допомогти іншим людям. А такі можливості є у кожного з нас. Якщо не багатство, то добре слово, зітхання з любов’ю. Це підтримує людину дуже сильно.
Хто ми? Куди треба йти? Для чого створив нас Бог?
Ми — люди, створені за образом і подобою Божою. Йти нам необхідно по шляху порятунку, беручи приклад з Христа і святих угодників Божих. А ми створені для того, щоб обробляти райський сад — світ, створений Богом, і досягти Царства Небесного, де немає ні хвороб, ні печалі, а життя безкінечне.
Прохання
Є таке прохання моє — молитися за мир в Україні, за українське Православ’я, щоб Господь допоміг нам бути братами перед Богом, Якому ми дамо відповідь, і перед усім світом.
Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан) народився 23 листопада 1935 року на Хмельниччині, в селі Марківці Летичівського району. Очолював Українську Православну Церкву з 1992 по 2014 рр. Завершив свій земний шлях 5 липня 2014 року.
