Карантин для недільної школи став справжнім викликом, вона виявилася зовсім не готовою до роботи в нових умовах. А може і не треба було? Почекати, поки все закінчиться? Та й самим потрібно було розібратися — зі своєю розгубленістю і сумом? А можна було б взагалі щось зробити? Що виявив карантин? Які висновки потрібно зробити? І взагалі чи потрібно щось змінювати? І як поводитися, якщо щось подібне трапиться знову?
Своїми роздумами ділиться Катерина Жук, вчитель недільної школи «Райдуга» Свято-Олександро-Невського кафедрального собору м. Мелітополя
Цьогорічна весна видалась дивна. Замість того щоб насолоджуватись теплим сонечком та підставляти щоки вітру, люди замкнулися в своїх домівках та пильно виглядали статистичні данні хворих на COVID‒19. Глобальна пандемія вразила кожного, у той чи інший спосіб, і тепер можна сміливо казати, що життя не буде таким як раніше. Спілкуючись зі знайомими, я бачу які люди втомлені та злякані. Втомлені від очікування, що дітей знов закриють вдома і почнуться щоденні тортури з уроками та навчанням. Злякані через те, що не знають кому вірити і де дійсно правдиві данні, і чи настільки ж небезпечний той ковід.
Кожна сфера людського життя зазнала змін. Торкнулась вона і недільних шкіл. Це дійсно стало викликом як для викладачів, так і для батьків та дітей. З власних спостережень можу зазначити, що недільна школа не посідає такого важливого місця, як гурток малювання, танців чи боротьби. І коли приходить час вибору куди піти, то вибір стає не на користь школи. Карантин ще більше здатен послабити і без того слабкий зв’язок.
Перед викладачами повстало непросте завдання. Як втілити у життя онлайн навчання? Адже тут не буде спілкування у звичному форматі і урок може перетворитись на нудну лекцію. Як зацікавити молодшу групу дітлахів затриматись перед екранами і присвятити деякий час новим знанням? Як їм всидіти на одному місці, коли поруч в кімнаті так багато відволікаючих факторів? Як не втратити зв’язок з учнями і не віддалитися? І скільки в цьому відповідальності викладачів і самих батьків? І наскільки взагалі ці онлайн зустрічі ефективні?
Цей карантин показав, що ідеальне уявлення про онлайн навчання не витримує практичного застосування. Кожен має безліч чатів, які розриваються щодня від повідомлень та завдань. Треба встигнути усюди та виконати безліч роботи. Постійне витріщання в екран втомлює та знижує мозкову діяльність. І взагалі все це навчання більш дратує, ніж щось дає корисне та необхідне. В цьому стресі та безкінечній гонитві діти і батьки обирають те, що в них в пріоритеті. А іноді не обирають зовсім, аби відпочити и не з’їхати з глузду зовсім.
Все що відбувається саме зараз ‒ велике випробування для всіх. І треба певний час, щоб знайти той шлях, який допоможе у діяльності недільної школи в умовах карантину.